Менопауза є переломною точкою в розвитку метаболічно-асоційованої стеатотичної хвороби печінки (МАСХП). МАСХП є найпоширенішим хронічним захворюванням печінки, що уражає 30% населення; її поширеність продовжує зростати, зокрема на тлі епідемії цукрового діабету (ЦД) й ожиріння [1].
Ожиріння та метаболічна дисфункція в дітей і підлітків дедалі частіше поєднуються з інсулінорезистентністю й цукровим діабетом (ЦД), формуючи складний патогенетичний континуум, що потребує сучасних багаторівневих підходів до діагностики та лікування.
Хронотип (індивідуальний біологічний ритм людини) є однією з ключових, але часто недооцінених детермінант персоналізації харчування. Приймання їжі в чітко визначені часові вікна сприяє синхронізації тканиноспецифічних циркадних годинників і асоціюється з покращенням метаболічного здоров’я.
Нещодавно в професійному медичному середовищі стартував проєкт, що змінює вектор у розумінні метаболічного здоров’я. Йдеться про LiverCore – нову освітню ініціативу, яка фокусується на сучасній гепатології та переосмисленні ролі печінки в розвитку системних захворювань. Перша зустріч у межах LiverCore відбулася онлайн 23 березня за підтримки компанії Abbott.
Одним із прогресивних системних метаболічних захворювань кісткової тканини є остеопороз. Він може виникати як первинна хвороба, пов’язана з менопаузою, і бути проявом вторинних ендокринних порушень. Відомо, що пухлина прищитоподібної залози (ПЩЗ) може бути однією з причин остеопорозу. Карцинома ПЩЗ є рідкісною злоякісною пухлиною ендокринної системи, яка порушує гомеостаз кальцію та фосфору, призводить до ураження опорно-рухової системи: розвитку остеопорозу, болю в кістках і патологічних переломів [2, 4]. Оскільки в жінок у постменопаузі остеопороз є поширеним захворюванням, вторинні його форми в цій групі пацієнток часто лишаються недіагностованими.
Стандартом лікування гіпотиреозу є левотироксин, синтетична форма тироксину (T4), природного гормону щитоподібної залози [1]. Левотироксин належить до препаратів з вузьким терапевтичним індексом, тому для досягнення терапевтичного ефекту потрібно забезпечити адекватне дозування та максимальну абсорбцію препарату.
Синдром полікістозних яєчників (СПКЯ) вражає 170 мільйонів жінок репродуктивного віку. Після виключення інших розладів цей діагноз установлюють у дорослих віком ≥20 років, які відповідають принаймні двом з таких критеріїв: 1) олігоановуляція; 2) клінічна чи біохімічна гіперандрогенія; 3) полікістоз яєчників за даними ультразвукового дослідження або підвищений рівень антимюллерового гормону (АМГ). Для підлітків віком 10-19 років обов’язковою є наявність перших двох критеріїв.
Переклала й адаптувала канд. мед. наук Ольга Королюк
Ключовою метою сучасної медицини є збільшення тривалості життя людини та збереження її функціональної активності. Нині переважну більшість пацієнтів у стаціонарах становлять особи похилого та старечого віку, які часто мають численні супутні хвороби, що поєднуються з віковими змінами периферичних тканин. Одним з найпоширеніших таких станів є саркопенія, котра характеризується прогресивною генералізованою втратою маси, сили й функції скелетних м’язів.
Первинний гіпотиреоз – це синдром недостатності тиреоїдних гормонів, зумовлений ураженням щитоподібної залози, найчастіше при хронічному автоімунному тиреоїдиті (тиреоїдиті Хашимото) або після радіойодтерапії / оперативного втручання. Діагноз зазвичай установлюють біохімічно: підвищений тиреотропний гормон (ТТГ) у поєднанні зі зниженим вільним тироксином (вТ4) вказують на маніфестний первинний гіпотиреоз [1, 2].