Гіпотиреоз – одне з найпоширеніших ендокринологічних захворювань: за оцінками, він уражає близько 5% популяції, щороку діагностується приблизно 250 випадків на 100 000 дорослого населення. Згідно з визначенням рефрактерний гіпотиреоз потребує призначення вищих доз левотироксину, ніж показані з огляду на вік і масу тіла пацієнта (зазвичай >1,9-2,5 мкг/кг/добу), а також частого корегування дози. Точна поширеність рефрактерного гіпотиреозу невідома; за даними літератури, частка пацієнтів з недостатнім контролем гіпотиреозу (тиреотропний гормон (ТТГ) >4 мкМО/мл) коливається від 7 до 41% [6-12].
Переддіабет – це проміжний метаболічний стан, що характеризується порушенням глікемії натще, порушенням толерантності до глюкози або підвищеним рівнем глікованого гемоглобіну (HbA1c), які не сягають діагностичних критеріїв цукрового діабету (ЦД) 2-го типу [1].
Наступні роботи, які були проаналізовані, стосувалися впливу мікронутрієнтів, зокрема вітамінів і мінералів, на ремоделювання мікрофлори кишківника (МК) та регуляцію обміну глюкози у хворих на цукровий діабет (ЦД) 2-го типу.
Всесвітнє дослідження цукрового діабету (ЦД), опубліковане науковцями міжнародної організації NCD-RisC (Non-Communicable Disease Risk Factor Collaboration)*, виявило, що станом на 2022 рік кількість дорослих хворих на ЦД у світі становила близько 828 мільйонів [2]. Зокрема, ЦД 2-го типу виявлено приблизно в 6% населення. За оцінками експертів, близько 530 мільйонів людей у всьому світі страждають на ЦД 2-го типу та його ускладнення. Тому вивчення нових факторів і механізмів, які впливають на вуглеводний обмін, має вирішальне значення для профілактики й ефективного лікування пацієнтів із ЦД.
Переклала й адаптувала канд. мед. наук Ольга Королюк
На сьогодні цукровий діабет 2-го типу (Д2Т) є хворобою цивілізації. У світі понад 828 мільйонів людей живуть з діабетом, серед яких близько 95% – з Д2Т (NCD Risk Factor Collaboration, 2022). Поширеність діабету неухильно зростає: за прогнозами, до 2050 р. лише в США 10,8% населення житиме з діабетом, хоча реальні показники, ймовірно, вищі.
Якісне лікування діабетичної полінейропатії (ДПН), окрім контролю глікемії, потребує модифікації способу життя: зниження ваги, збільшення фізичної активності, корекції показників ліпідного обміну, артеріального тиску, а також впливу на запалення й окислювальний стрес [1, 2].
Хронічна хвороба нирок (ХХН) уражає кожного сьомого дорослого в США, при цьому >12% дорослих американців протягом життя матимуть патологію щитоподібної залози (ЩЗ). Враховуючи велику поширеність перехресних захворювань ЩЗ та нирок, значна кількість пацієнтів перебувають у групі ризику розвитку комбінованої патології. Такі пацієнти потребують індивідуального догляду та вдумливої уваги щодо особливостей одночасного захворювання ЩЗ та нирок. У цьому огляді висвітлено ключові моменти, особливо важливі для клініцистів, щодо впливу коморбідної патології ЩЗ та нирок на патофізіологію захворювань, клінічну картину, а також діагностичні, прогностичні та лікувальні можливості.
Прагнення тисяч лікарів до самовдосконалення та пізнання нового втілилося в реальність 20 березня 2025 р. під час онлайн-трансляції ІІІ Міжнародної школи «Сучасний лікар: від теорії до практики», яка була організована Всеукраїнською асоціацією безперервної професійної освіти лікарів. Яскравий весняний день зібрав перед моніторами провідних експертів і лікарів з різноманітних медичних галузей. Серед найцікавіших доповідей, які привернули увагу лікарів різних спеціальностей, особливо виділялася презентація докторки медичних наук, професорки Олександри Юріївни Філіппової (м. Дніпро) «Кардіометаболічний фенотип поліморбідності та метаболічно-асоційована стеатотична хвороба печінки (МАСХП): мейнстрим у комплексному захисті пацієнта». Пропонуємо нашим читачам ознайомитися з основними положеннями цієї доповіді.
Патофізіологія підвищеної ламкості кісток за наявності цукрового діабету (ЦД) охоплює множинні, подекуди протилежні чинники. ЦД 1-го та 2-го типів властиві спільні риси, зокрема гіперглікемія та судинні ускладнення, котрі безпосередньо й опосередковано негативно впливають на мікроархітектуру кісткової тканини. Водночас ключовими відмінностями між цими двома типами діабету виступають рівень ендогенного інсуліну та відносна тривалість дозрівання скелета до початку захворювання (ЦД 1-го типу часто виникає в молодому віці, до досягнення пікової кісткової маси)
