Стаття у форматі PDF Підготувала канд. мед. наук Тетяна Можина Неалкогольна жирова хвороба печінки (НАЖХП) являє собою складову мультисистемного захворювання й тісно асоціюється з ожирінням, інсулінорезистентністю (ІР), цукровим діабетом (ЦД) 2 типу, артеріальною гіпертензією й атерогенною дисліпідемією. Визначення НАЖХП ґрунтується на наявності стеатозу печінки в >5% гепатоцитів за відсутності значного вживання алкоголю (в анамнезі або […]
Метформіну гідрохлорид із класу бігуанідів – це найпопулярніший пероральний глюкозознижувальний засіб (ГЗЗ) у більшості країн світу, що має статус основної терапії в осіб із нещодавно діагностованим діабетом 2 типу. Така репутація зумовлена низкою переваг: ефективною глюкозознижувальною дією, низькою вартістю, нейтральністю щодо маси тіла, добрим загальним профілем безпеки (відсутність ризику гіпоглікемії) та доказами помірної кардіопротекції. Метформін, похідне гуанідину, екстрагований із рослини Galega officinalis. Уперше синтезований у 1922 р., але в клінічній практиці застосовується лише з 1957 р. після досліджень Жана Стерна. При діабеті 2 типу ефективність препарату доведена як у режимі монотерапії, так і в комбінації з іншими ГЗЗ. Інтерес до цієї молекули не зменшується навіть через 66 років після включення до фармакопеї діабету. Точний механізм дії метформіну залишається суперечливим дотепер. Основну роль відіграє зниження утворення глюкози в печінці, проте нещодавні дослідження вказують, що препарат може стимулювати вивільнення інкретинових гормонів у кишківнику.
Скорочений виклад для медичних працівників первинної ланки Стаття у форматі PDF Переклав і адаптував д-р мед. наук Костянтин Бобришев Ураження серцево-судинної системи та зниження ризику До атеросклеротичних уражень серцево-судинної системи (АУССС) відносять ішемічну хворобу серця (ІХС), цереброваскулярну хворобу та хворобу периферичних артерій (ХПА). Їх, а також серцеву недостатність (СН) вважають провідними причинами смертності та захворюваності в пацієнтів із […]
Подагра – найпоширеніша форма запального артриту у світі. За останні 20 років захворюваність на подагру зросла більш ніж удвічі [1]. Ризик захворюваності збільшується з віком. Хвороба виникає внаслідок стійкого підвищення рівня сечової кислоти (СК) у сироватці крові. Період безсимптомної гіперурикемії може тривати багато років. Важливість гіперурикемії як чинника ризику виникнення подагри підтверджена багатьма дослідженнями. Зокрема, метааналіз результатів 4 когортних досліджень за участю 18 889 осіб, які на початковому етапі не хворіли на подагру, виявив, що 15-річна кумулятивна захворюваність на подагру становить 1,1% (95% довірчий інтервал, ДІ 0,9-1,4%) в осіб із рівнем СК <6 мг/дл порівняно із 49% (95% ДІ 31-67%) в осіб із рівнями ≥10 мг/дл [2]. Однак у певної частки осіб із гіперурикемією навіть протягом тривалого періоду спостереження не виникає подагри. За відсутності типових клінічних проявів або наявності кристалів під час мікроскопії аспірованої із суглоба рідини гіперурикемія не дає змоги встановити діагноз подагри.
У світі поширеність сліпоти й інших порушень зору, спричинених діабетичною ретинопатією (ДР), із 1990 по 2015 р. зростала. Це пов’язано зі збільшенням поширеності цукрового діабету (ЦД) 2 типу, зокрема в бідних країнах і країнах із середнім рівнем доходу (Flaxman S. et al., 2017). Скринінг ДР потрібний для того, щоб виявляти осіб, які мають бути оглянуті спеціалістом. У результаті ці особи отримають своєчасне та повне офтальмологічне обстеження й лікування, що зможе запобігти постійній втраті зору. Крім того, візуалізація сітківки як складова скринінгу ДР дає змогу ідентифікувати осіб із ризиком серцево-судинних уражень і когнітивних порушень.
Гормони щитоподібної залози (ЩЗ) є важливими регуляторами обміну речовин, у тому числі глюкози та білків [1-3]. Результати досліджень свідчать про зв’язок між хворобами ЩЗ та цукровим діабетом (ЦД) 2 типу [4, 5]. Гіпотиреоз може призводити до сповільнення метаболізму, інсулінорезистентності (ІР), ожиріння та низки чинників кардіоваскулярного ризику, потенційно спричиняючи розвиток ЦД 2 типу [6, 7]. Надлишок гормонів ЩЗ також зумовлює ІР і гіперглікемію, ймовірно, внаслідок посилення всмоктування глюкози в травному тракті та її секреції печінкою [8].
Стаття у форматі PDF Переклав д-р мед. наук Костянтин Бобришев Австралійські експерти адаптували до умов своєї країни настанову Міжнародної робочої групи з діабетичної стопи (International Working Group on the Diabetic Foot – IWGDF, 2019). Для доказової оцінки кожної рекомендації користувалися системою GRADE. Ми переклали найважливішу інформацію, наведену австралійськими експертами. 1a Клінічна проблема: чи існує у […]
Протягом останніх двох десятиліть значна увага вчених прикута до кишкової мікробіоти (КМ). Нині КМ вважається важливим модулятором фізіології організму хазяїна (ОХ), який здатний спричиняти розвиток захворювань у людей. КМ можна розглядати як ендокринний орган, що метаболізує поживні речовини раціону й виробляє численні метаболіти. Ці метаболіти можуть всмоктуватися та впливати на рецептори багатьох органів, включаючи кишківник, печінку, коричневу й білу жирову тканину, центральну нервову систему. Більшість таких важливих метаболічних захворювань (МЗ), як ожиріння, цукровий діабет (ЦД) 2 типу, серцево-судинні захворювання (ССЗ), стеатоз печінки, модулюється мікробними продуктами та метаболітами; доказові дані підтверджують важливу роль КМ у виникненні цих захворювань. У цій статті розглянуто, яким чином мікробіота з’являється в організмі під час народження, розвивається та функціонує як складна мікробна екосистема; обговорюються зміни бактеріального складу кишківника при різноманітних МЗ.
Стаття у форматі PDF Переклала й адаптувала канд. мед. наук Лариса Стрільчук Визначальний вплив цукрового діабету (ЦД) на наслідки гострого респіраторного синдрому, спричиненого новим коронавірусом SARS-CoV-2, швидко став очевидним. Протягом подальших 2 років стали явними й опосередковані впливи пандемії коронавірусної хвороби (СOVID-19) на надання медичної допомоги, й довготривалі наслідки цього захворювання (рис. 1) Гостра COVID-19 […]
Відомо, що суворий глікемічний контроль зменшує кількість асоційованих із цукровим діабетом (ЦД) ускладнень і покращує якість життя пацієнтів. Відповідно до результатів британського дослідження UKPDS, кожне зниження рівня глікованого гемоглобіну (HbA1c) на 1% асоціюється зі зменшенням ризику опосередкованої діабетом захворюваності та смертності на 12-43% [52].
