У статті розглянуто патофізіологічні взаємозв’язки між двома пандеміями сьогодення – ожирінням і гіповітамінозом D, проведено огляд сучасних доказів щодо статусу вітаміну D при ожирінні, потенційних наслідків такого поєднання, впливів схуднення та баріатричної хірургії на статус вітаміну D і засобів вітаміну D на гомеостаз маси тіла й метаболічні порушення.
Провідною причиною серцевої недостатності (СН) зі зниженою фракцією викиду (ФВ) є ішемічна хвороба серця. Водночас у світі зростає кількість випадків СН зі збереженою ФВ (СНзберФВ), яка асоціюється з артеріальною гіпертензією, ожирінням, хронічною нирковою недостатністю та цукровим діабетом (ЦД) 2-го типу. Співіснування ЦД 2-го типу та СН значно підвищує показники смертності й госпіталізації.
Цукровий діабет (ЦД), хронічне метаболічне захворювання, що характеризується порушенням гомеостазу глюкози, є однією з основних проблем охорони здоров’я в усьому світі. Хоча традиційні ускладнення ЦД, як-от ретинопатія, нефропатія й серцево-судинні хвороби, були детально вивчені, дедалі більше уваги приділяється впливу ЦД на когнітивну функцію та здоров’я мозку.
Стаття у форматі PDF Підготувала канд. біол. наук Олександра Демецька За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, з 1990 року кількість людей у світі, що страждають на ожиріння, зросла більш ніж удвічі. У 2022 році 2,5 млрд дорослих (віком 18 років і старше) мали надлишкову вагу (індекс маси тіла (ІМТ) ≥25 кг/м2), із них 890 млн […]
Одним із найкращих способів мінімізації ушкодження судин унаслідок старіння є контроль дієти, особливо її калорійності та макронутрієнтного складу. Обмеження калорійності харчування знижує рівень запалення й окисного стресу (Flanagan et al., 2020), сповільнюючи судинне старіння та збільшуючи тривалість життя (Weiss and Fontana, 2011). Певну увагу привернули також дієтичні добавки.
Клінічно виражений гіпотиреоз проявляється зниженням рівнів тиреоїдних гормонів. За таких патологічних станів рівень тиреотропного гормону (ТТГ) є підвищеним, а сироватковий уміст тироксину – нижчим за норму. Поширеність клінічно вираженого гіпотиреозу в різних дослідженнях і різних регіонах світу є різною й залежить від географічного розташування, харчування, раси, статі та діапазону ТТГ, який вважають нормою. Гіпотиреоз є поширенішим серед жінок, осіб похилого віку та представників європеоїдної раси. Гіпотиреоз асоціюється з вищим індексом маси тіла, нижчим основним обміном, дисліпідемією й інсулінорезистентністю. Виражений гіпотиреоз виступає чинником ризику серцево-судинних захворювань і гіперліпідемії. Розлади ліпідного профілю є поширеним проявом дисфункції щитоподібної залози: підвищення сироваткового рівня ТТГ асоціюється з поступовим підвищенням середніх сироваткових рівнів загального холестерину (ХС), тригліцеридів і ХС ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ).
Газотрансмітери являють собою клас невеликих газоподібних молекул, які виступають сигнальними в низці фізіологічних процесів. У контексті судинного старіння особливе значення мають оксид азоту (NO) та водню сульфід (H2S).
В ендокринології існує небагато тем, які викликають таку велику кількість наукових і суспільних суперечок, як використання анаболічних андрогенних стероїдів (ААС) поза медичними показаннями з метою покращення спортивних результатів, фізичного стану, сексуальної функції або зовнішнього вигляду. Суперечки підігріваються обмеженістю даних щодо наслідків тривалого застосування ААС, ефективної корекції синдрому скасування ААС, а також зростанням поширеності їх використання в усьому світі.
Стаття у форматі PDF Переклала й адаптувала д-р мед. наук Лариса Стрільчук Серцево-судинні захворювання (ССЗ) являють собою не лише провідну причину смерті в усьому світі, а й найважливішу причину захворюваності, яка створює потужне фінансове навантаження на систему охорони здоров’я. У зв’язку з цим існує потреба в поліпшенні лікувальних і профілактичних стратегій із метою зменшення тягаря […]
Кардіометаболічний ризик належить до чинників, які підвищують імовірність виникнення серцево-судинних подій, цукрового діабету (ЦД) тощо. У концепції кардіометаболічного ризику провідне місце посідають такі чинники, як артеріальна гіпертензія (АГ), дисліпідемія й абдомінальне ожиріння, котрі, за прогнозами, негативно відбиватимуться на роках життя, втрачених у 2040 році [1]. Самі ці чинники є складовими метаболічного синдрому (МС) – глобальної проблеми охорони здоров’я, що споживає величезну кількість медичних ресурсів.