Протягом останніх років лікування цукрового діабету (ЦД) 2-го типу значно прогресувало, але численні небезпечні інвалідизувальні ускладнення досі залишаються поширеними. Концепцію ремісії було вперше впроваджено в діабетологію у ХХІ столітті, однак її застосування потребує подальшого вивчення та переосмислення.
Стаття у форматі PDF Підготувала канд. мед. наук Ольга Королюк Цукровий діабет (ЦД) вважається найбільшою глобальною епідемією XXI ст. через значну поширеність, що швидко й неухильно зростає. За оцінками Міжнародної федерації діабету (IDF), у 2021 р. кількість людей із діабетом у світі досягла 537 млн; за прогнозами, до 2030 р. ця цифра сягне 643 млн, […]
Цукровий діабет (ЦД) являє собою надзвичайно поширене захворювання, від якого тільки в Австралії страждають майже 1,3 млн осіб [1]. ЦД 1-го типу, що характеризується дефіцитом інсуліну, потребує інсулінотерапії за допомогою щоденних ін’єкцій або інсулінової помпи. ЦД 2-го типу, в основі якого лежить інсулінорезистентність, лікується за допомогою корекції способу життя та в більшості випадків за допомогою ліків. Інші форми ЦД, включаючи гестаційний діабет, медикаментозно-індукований і ЦД типу 3c (екзокринна недостатність підшлункової залози), також часто трапляються в загальній практиці. Досягнення цільового рівня глікемії має вирішальне значення для зниження ризику ЦД-асоційованих ускладнень, які мають значний негативний вплив на здоров’я та добробут людей, що живуть із ЦД.
Поширеність цукрового діабету (ЦД) у всьому світі зростає. За даними Міжнародної федерації діабету, станом на 2021 р. у світі налічувалося 537 млн дорослих із цією хворобою. Паралельно з наростанням поширеності ЦД збільшується й кількість ускладнень із боку стопи. Асоційовані з діабетом інфекції стопи (АДІС) пов’язані зі значною захворюваністю, оскільки потребують частих відвідувань лікаря, щоденного догляду за раною, протимікробної терапії, хірургічних процедур і високих витрат на медичну допомогу. АДІС залишаються найпоширенішим ускладненням ЦД, яке призводить до госпіталізації, та провідною причиною ампутації нижніх кінцівок.
Стаття у форматі PDF Підготувала канд. мед. наук Ольга Королюк За даними Міжнародної федерації діабету, за останнє десятиліття поширеність цукрового діабету (ЦД) серед людей віком 20-79 років зросла зі 151 млн до 463 млн, що становить 9,3% населення світу. Без достатніх заходів боротьби з епідемією ЦД поширеність хвороби надалі зростатиме: за оцінками експертів, до 2045 […]
Стаття у форматі PDF Переклала й адаптувала д-р мед. наук Лариса Стрільчук Гіпотиреоз (гіпоТ) є одним із найпоширеніших ендокринних захворювань, яке часто потребує лікування протягом усього життя пацієнта. Зазвичай ефективність гормонозамісної терапії (ГЗТ) у разі гіпоТ оцінюють за нормалізацією рівнів тиреотропного гормону (ТТГ), але нормальні рівні гормонів не завжди асоціюються з відсутністю симптомів і поверненням […]
Стаття у форматі PDF Переклала й адаптувала д-р мед. наук Лариса Стрільчук Ожиріння, що станом на тепер уражає 14,4 млн дітей і підлітків, є одним із найпоширеніших хронічних захворювань у педіатрії. Причинами ожиріння виступає низка генетичних, фізіологічних, соціоекономічних чинників і факторів довкілля. Ці рекомендації Американської академії педіатрії (AAP) є першими клінічними керівними вказівками, які описують […]
Стаття у форматі PDF Автор: Любов Костянтинівна СОКОЛОВА, доктор медичних наук, керівниця відділу діабетології ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України» (м. Київ) Цукровий діабет (ЦД) – це хронічне метаболічне захворювання, що характеризується підвищеним рівнем глюкози в крові та недостатнім виробленням або активністю інсуліну. ЦД є сьомою за поширеністю причиною смерті […]
Стаття у форматі PDF Підготувала канд. мед. наук Ольга Королюк На сьогодні з’являється дедалі більше повідомлень про нескелетні ефекти вітаміну D, адже його рецептори є в більшості клітин організму (рис. 1), зокрема й у ендокринній системі [1, 2]. Обговорюється роль вітаміну D у патофізіології автоімунної патології щитоподібної залози (ЩЗ), гіперпаратиреозу, патології надниркових залоз, цукрового діабету […]
Поширеність гіпотиреозу (гіпоТ) у загальній популяції США становить 0,3-3,7%, Європи – 0,2-5,3%. За підрахунками експертів, 12% дорослого населення світу мають субклінічний гіпоТ. Нерідко діагностика та лікування гіпоТ пов’язані з невирішеними проблемами, що, зокрема, пояснюється неспецифічністю симптомів (набір маси тіла, втомлюваність). Іншою причиною субоптимального ведення цих пацієнтів може бути недостатня увага до субклінічного гіпоТ, за якого спостерігаються підвищений уміст тиреотропного гормону (ТТГ) і нормальна концентрація вільного тироксину (вТ4). Складним питанням біохімічного моніторингу перебігу гіпоТ є також непевність щодо оптимального діапазону рівнів ТТГ і вТ4 під час гормонозамісної терапії (ГЗТ), а також щодо того, чи відображають плазмові концентрації цих показників уміст тиреоїдних гормонів на тканинному рівні. У цьому огляді представлено дані щодо інтерпретації симптомів гіпоТ у різних клінічних сценаріях.