Гормони щитоподібної залози (ЩЗ) є важливими регуляторами обміну речовин, у тому числі глюкози та білків [1-3]. Результати досліджень свідчать про зв’язок між хворобами ЩЗ та цукровим діабетом (ЦД) 2 типу [4, 5]. Гіпотиреоз може призводити до сповільнення метаболізму, інсулінорезистентності (ІР), ожиріння та низки чинників кардіоваскулярного ризику, потенційно спричиняючи розвиток ЦД 2 типу [6, 7]. Надлишок гормонів ЩЗ також зумовлює ІР і гіперглікемію, ймовірно, внаслідок посилення всмоктування глюкози в травному тракті та її секреції печінкою [8].
Стаття у форматі PDF Переклав д-р мед. наук Костянтин Бобришев Австралійські експерти адаптували до умов своєї країни настанову Міжнародної робочої групи з діабетичної стопи (International Working Group on the Diabetic Foot – IWGDF, 2019). Для доказової оцінки кожної рекомендації користувалися системою GRADE. Ми переклали найважливішу інформацію, наведену австралійськими експертами. 1a Клінічна проблема: чи існує у […]
Протягом останніх двох десятиліть значна увага вчених прикута до кишкової мікробіоти (КМ). Нині КМ вважається важливим модулятором фізіології організму хазяїна (ОХ), який здатний спричиняти розвиток захворювань у людей. КМ можна розглядати як ендокринний орган, що метаболізує поживні речовини раціону й виробляє численні метаболіти. Ці метаболіти можуть всмоктуватися та впливати на рецептори багатьох органів, включаючи кишківник, печінку, коричневу й білу жирову тканину, центральну нервову систему. Більшість таких важливих метаболічних захворювань (МЗ), як ожиріння, цукровий діабет (ЦД) 2 типу, серцево-судинні захворювання (ССЗ), стеатоз печінки, модулюється мікробними продуктами та метаболітами; доказові дані підтверджують важливу роль КМ у виникненні цих захворювань. У цій статті розглянуто, яким чином мікробіота з’являється в організмі під час народження, розвивається та функціонує як складна мікробна екосистема; обговорюються зміни бактеріального складу кишківника при різноманітних МЗ.
Стаття у форматі PDF Переклала й адаптувала канд. мед. наук Лариса Стрільчук Визначальний вплив цукрового діабету (ЦД) на наслідки гострого респіраторного синдрому, спричиненого новим коронавірусом SARS-CoV-2, швидко став очевидним. Протягом подальших 2 років стали явними й опосередковані впливи пандемії коронавірусної хвороби (СOVID-19) на надання медичної допомоги, й довготривалі наслідки цього захворювання (рис. 1) Гостра COVID-19 […]
Відомо, що суворий глікемічний контроль зменшує кількість асоційованих із цукровим діабетом (ЦД) ускладнень і покращує якість життя пацієнтів. Відповідно до результатів британського дослідження UKPDS, кожне зниження рівня глікованого гемоглобіну (HbA1c) на 1% асоціюється зі зменшенням ризику опосередкованої діабетом захворюваності та смертності на 12-43% [52].
Щорічно в додатку до січневого номера часопису Diabetes Care публікуються оновлені «Стандарти лікування цукрового діабету» ADA. Ця скорочена версія містить лише ті засновані на доказах рекомендації, що мають найбільше значення для медичних працівників первинної ланки. Із повною версією стандартів можна ознайомитися на сайті professional.diabetes.org/standards.
Огляд Принципів первинної допомоги при діабеті в Європі (2022)
Дослідження, проведені за ініціативою Американської діабетичної асоціації (ADA), показали, що лише 30 хвилин помірної фізичної активності на день, а також зменшення маси тіла на 5-10% скорочують ризик розвитку цукрового діабету (ЦД) на 58%. Ці зміни способу життя значно ефективніші, ніж ліки. А найбільшу користь вони приносять людям віком понад 60 років. У залік щоденного 30-хвилинного фізичного навантаження зараховуються будь-які зусилля, починаючи від швидкої ходьби й закінчуючи танцями або відмовою від користування ліфтом. А як фізичні вправи впливають на осіб, які вже мають ЦД, на рівень глюкози в крові під час і після тренування? Чи однакові види активності показані пацієнтам із ЦД 1 та 2 типів? Що говорить доказова медицина стосовно ускладнень діабету? І чи правильним є безапеляційне твердження, що за наявності діабету до великого спорту зась?
На сьогодні відомо, що ціла низка лікарських засобів (ЛЗ), які досить часто використовують у клінічній практиці, можуть порушувати гомеостаз глюкози та провокувати порушення толерантності до глюкози, гіперглікемію або дебют цукрового діабету (ЦД), а також погіршувати контроль глікемії в осіб зі вже діагностованим ЦД [1]. До розвитку цих небажаних явищ особливо схильні люди, котрі мають відповідне генетичне тло та/або перебувають у несприятливих умовах навколишнього середовища, на які «накладаються» шкідливі ефекти ЛЗ. Медикаментозно-індукований (ятрогенний) діабет нині розглядають як один із типів вторинного діабету.
За даними Міжнародної федерації діабету, 10,5% дорослого населення планети хворіють на діабет. За таких темпів до 2045 р. кожен восьмий дорослий планети житиме з діабетом. Неалкогольна жирова хвороба печінки (НАЖХП) уражає чверть населення світу. До спектра НАЖХП відносять ізольований стеатоз печінки (СП), неалкогольний стеатогепатит (НАСГ), фіброз печінки (ФП), цироз печінки (ЦП), гепатоцелюлярну карциному (ГЦК) та пов’язану з ними смертність.
