Інсуліноми є одним із найчастіше діагностованих підтипів функціональних нейроендокринних пухлин. Зазвичай діаметр інсуліном не перевищує 3 см, однак у літературі описано 44 випадки гігантських інсуліном із діаметром більш ніж 9 см. Патофізіологія гігантських інсуліном залишається нез’ясованою, проте ймовірний їхній зв’язок із множинною ендокринною неоплазією 1 типу (MEN1), спорадичними соматичними мутаціями в гені YY1, а також можливим переходом об’ємних нефункціональних нейроендокринних пухлин підшлункової залози до функціонального фенотипу. Великі інсуліноми зазвичай є більш злоякісними й інвазивними. У цьому матеріалі описано клінічний випадок неметастазувальної інсуліносекретувальної гігантської нейроендокринної пухлини підшлункової залози (PanNET) у 38-річної пацієнтки, а також подано сучасну інформацію щодо патогенезу, діагностики та лікування гігантських інсуліном.
У клінічній практиці лікарі нерідко зосереджуються на негайному ефекті фармакопрепаратів: наприклад, глюкозознижувальні препарати знижують уміст цукру в крові протягом кількох годин після вживання. Проте було з’ясовано, що періоди перебування в стані еуглікемії мають довготривалі переваги, а періоди перебування в стані гіперглікемії – довготривалі негативні наслідки (Folz R., Laiteerapong N., 2021). Великі рандомізовані контрольовані дослідження продемонстрували, що всупереч очікуванням лікарів і науковців інтенсивний глікемічний контроль не забезпечує пропорційного лінійного зниження кількості макроваскулярних подій (Lipska K.J., Laiteerapong N., 2019). Причиною цього парадоксу вважають метаболічну пам’ять, або ефект пам’яті (metabolic memory, legacy effect), – стійкий ризик ускладнень навіть після досягнення задовільного контролю глікемії внаслідок попередніх гіперглікемічних епізодів (Natarajan R., 2021).
Існує щільний зв’язок між захворюваннями щитоподібної залози (ЩЗ) та цукровим діабетом (ЦД). У багатьох дослідженнях було продемонстровано збільшену поширеність дисфункції ЩЗ як за ЦД 1 типу (ЦД-1), так і за ЦД 2 типу (ЦД-2). Поширеність захворювань ЩЗ серед хворих на ЦД залежить від особливостей обстежених популяцій.
Стаття у форматі PDF Підготувала канд. мед. наук Лариса Стрільчук Порушення кісткового та мінерального обміну у хворих на хронічну хворобу нирок (ХХН) раніше вважали захворюванням кісток і паращитоподібних залоз. Однак нині ці аномалії визнають системним розладом, який впливає на широкий спектр систем організму, включаючи серцево-судинну систему, і називають синдромом мінеральних і кісткових порушень, асоційованим із […]
Неалкогольна жирова хвороба печінки (НАЖХП) визнана провідною причиною хронічних захворювань печінки в усьому світі з рівнем глобальної поширеності 25-30%. Ця патологія асоціюється з вірогідною трансформацією в цироз, гепатоцелюлярну карциному та супроводжується значним економічним тягарем (Younossi Z. et al., 2023). Згідно з рекомендаціями Американської асоціації з вивчення захворювань печінки (AASLD, 2023) НАЖХП діагностують на підставі виявлення макровезикулярного стеатозу печінки з ураженням ≥5% гепатоцитів за відсутності альтернативних причин стеатозу.
Інтервальне харчування (ІХ), або інтервальне годування (ІГ), являє собою підхід до корекції харчування, в якому щоденний прийом калорій обмежується постійним 8-10-годинним вікном
Доказову базу для визначення ризику гестаційного цукрового діабету (ГЦД) забезпечило велике міжнародне проспективне обсерваційне дослідження HAPO (Hyperglycemia and Adverse Pregnancy Outcomes), результати якого опубліковано 2008 року.
Діабетична нефропатія (ДН) – це клінічний синдром, який характеризується стійкою альбумінурією та прогресивним погіршенням функції нирок. ДН виникає у 20-50% пацієнтів із цукровим діабетом (ЦД) та є найпоширенішою причиною термінальних стадій хронічної хвороби нирок (ХХН). ДН асоціюється з артеріальною гіпертензією (АГ), підвищеною серцево-судинною захворюваністю та смертністю. Втручання з добре вивченою доказовою базою, як-от застосування інгібіторів ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), сприяли значущому покращенню прогнозу для таких пацієнтів. Слід зауважити, що ДН не завжди прогресує й регресія альбумінурії не є рідкісним явищем. Оптимізму додає також поява нових засобів для лікування ЦД, наприклад інгібіторів натрійзалежного котранспортера глюкози 2 типу (іНЗКТГ-2).
Стаття у форматі PDF Підготувала канд. мед. наук Тетяна Можина Неалкогольна жирова хвороба печінки (НАЖХП) являє собою складову мультисистемного захворювання й тісно асоціюється з ожирінням, інсулінорезистентністю (ІР), цукровим діабетом (ЦД) 2 типу, артеріальною гіпертензією й атерогенною дисліпідемією. Визначення НАЖХП ґрунтується на наявності стеатозу печінки в >5% гепатоцитів за відсутності значного вживання алкоголю (в анамнезі або […]
Метформіну гідрохлорид із класу бігуанідів – це найпопулярніший пероральний глюкозознижувальний засіб (ГЗЗ) у більшості країн світу, що має статус основної терапії в осіб із нещодавно діагностованим діабетом 2 типу. Така репутація зумовлена низкою переваг: ефективною глюкозознижувальною дією, низькою вартістю, нейтральністю щодо маси тіла, добрим загальним профілем безпеки (відсутність ризику гіпоглікемії) та доказами помірної кардіопротекції. Метформін, похідне гуанідину, екстрагований із рослини Galega officinalis. Уперше синтезований у 1922 р., але в клінічній практиці застосовується лише з 1957 р. після досліджень Жана Стерна. При діабеті 2 типу ефективність препарату доведена як у режимі монотерапії, так і в комбінації з іншими ГЗЗ. Інтерес до цієї молекули не зменшується навіть через 66 років після включення до фармакопеї діабету. Точний механізм дії метформіну залишається суперечливим дотепер. Основну роль відіграє зниження утворення глюкози в печінці, проте нещодавні дослідження вказують, що препарат може стимулювати вивільнення інкретинових гормонів у кишківнику.
