Визначення вітаміну D, які використовуються в цьому огляді. Гіповітаміноз D = Недостатній рівень 25(OH)D Гіповітаміноз D, або недостатність вітаміну D, виникає тоді, коли його рівні в кровообігу є неадекватними (субоптимальними) для підтримки фізіологічних і біологічних функцій, що визначається як концентрація сироваткового 25-гідроксивітаміну D (25(OH)D) менш ніж 40 нг/мл. Тяжкий дефіцит вітаміну D Дефіцит вітаміну D – це дуже низький рівень 25(OH)D у кровообігу – менш ніж 12 нг/мл. При цьому в особи присутні ознаки та симптоми дефіциту вітаміну D, головним чином із боку нервово-м’язової та кісткової систем. Нормальний рівень вітаміну D Фізіологічний діапазон концентрації 25(OH)D у сироватці крові становить від 40 до 80 нг/мл. Для подолання поширених розладів і хвороб потрібний рівень вище 50 нг/мл. Із погляду охорони здоров’я мінімальна концентрація 25(OH)D (або достатній рівень вітаміну D) становить 40 нг/мл.
Субклінічний гіпотиреоз (СГіпо) являє собою початкову стадію дефіциту тиреоїдних гормонів, за якої рівень вільного тироксину (вТ4) перебуває на нижній межі нормального референтного діапазону, а рівень тиреотропного гормону (ТТГ) перевищує межі норми. СГіпо розвивається в 4-20% дорослого населення й частіше трапляється в країнах із достатнім споживанням йоду. Близько 75% пацієнтів мають легку форму захворювання з умістом ТТГ у межах 4,5-6,9 мМО/л. У таких пацієнтів СГіпо може бути зворотним і не потребувати лікування в безсимптомних осіб без серцево-судинних чинників ризику та в невагітних жінок. Приблизно у 20% дорослих пацієнтів із СГіпо відзначається помірний дефіцит тиреоїдних гормонів, що характеризується рівнем ТТГ у межах 7,0-9,9 мМО/л, і лише 5% пацієнтів мають тяжку форму дисфункції зі значенням ТТГ ≥10 мМО/л. Помірний і тяжкий СГіпо асоціюються з підвищеним ризиком прогресування до маніфестного захворювання.
Стеатотична хвороба печінки (СХП), зокрема метаболічно-асоційована (МАСХП), набула масштабів епідемії в усьому світі [23]. За статистичними прогнозами, поширеність МАСХП у дорослій популяції продовжуватиме прогресивно зростати й у 2040 р. перевищить 55% [23]. Епідеміологічний тягар МАСХП, асоційований з гіперглікемією натще, становить 213,48 року життя, скорегованих на непрацездатність (DALYs), і 10,02 тис. смертей щорічно; порівняно з 1990 р. ці показники зросли у 2,96 та 3,32 раза відповідно [22].
Лікування пацієнтів з диференційованим раком щитоподібної залози (ЩЗ) складається переважно з тиреоїдектомії, видалення уражених метастазами лімфатичних вузлів, радіойодтерапії (РЙТ) і гормонального пригнічення тиреотропного гормону шляхом приймання препаратів гормонів ЩЗ. Зазначимо, що для останнього препаратом вибору є Еутирокс – єдиний в Україні левотироксин, який відповідає найжорсткішим специфікаційним вимогам щодо вмісту левотироксину в кожній таблетці [1], завдяки чому гарантується точність дозування, що є вкрай важливим при лікуванні хворих, зважаючи на необхідність пожиттєвого приймання препарату після тотального видалення ЩЗ. Крім того, Еутирокс містить лимонну кислоту, желатин та маніт, які дають змогу зберігати стабільність гормону впродовж 3 років [2].
Рак ендометрію (РЕ) є четвертим за поширеністю видом раку в жінок і найпоширенішим видом гінекологічного раку в країнах з високим рівнем достатку. У Євросоюзі щорічно діагностується понад 88 тис. нових випадків РЕ, причому більш ніж 90% випадків – у жінок віком >50 років. Більшість епідеміологічних досліджень свідчать, що ЦД є важливим чинником ризику РЕ, однак у більшості з них не враховується тип діабету. Водночас і ЦД 2-го типу, і РЕ асоціюються з низьким рівнем фізичної активності й ожирінням. Жінки з нещодавно встановленим діагнозом ЦД (<5 років) мають удвічі вираженіше підвищення ризику РЕ порівняно з жінками, яким цей діагноз установили ≥5 років тому. Великий метааналіз виявив у 1,61 раза вищу захворюваність на РЕ в жінок із ЦД порівняно з жінками без ЦД, що дає змогу вважати наявність діабету незалежним чинником ризику РЕ. Подібні результати були отримані й в інших дослідженнях.
Підраховано, що дефіцит вітаміну D відзначається приблизно в ½ населення світу незалежно від віку й етнічної приналежності [1]. Нестача вітаміну D призводить до несприятливих скелетних (остеопенія, остеопороз, переломи) та позаскелетних (підвищення ризику розвитку серцево-судинних, автоімунних, інфекційних, респіраторних і ендокринних хвороб; збільшення ймовірності новоутворень; зростання смертності; погіршення якості життя) наслідків. У загальній популяції практично здорових осіб рівень вітаміну D <30 нмоль/л вважається дефіцитом, 30-50 нмоль/л – нестачею, 50-125 нмоль/л – оптимальним його вмістом. У груп ризику авітамінозу оптимальний показник становить 75-125 нмоль/л, а рівень 30-75 нмоль/л вважається нестачею цього вітаміну [2, 3].
Хронохарчування – галузь епідеміології харчування, що розглядає складні зв’язки між часовими моделями харчування, циркадними ритмами й метаболічним здоров’ям, тобто вивчає вплив часу прийому їжі на збереження здоров’я та ризик розвитку хронічних захворювань. Час споживання їжі відносно циркадних добових ритмів особливо важливий для збереження кардіометаболічного здоров’я (КМЗ). За даними досліджень, на здоров’я метаболізму впливають не лише кількість та якість харчового раціону, а й час, регулярність і розподіл енергії між прийомами їжі впродовж доби та з дня на день. Особливості хронохарчування визначаються екологічними, культурними й фізіологічними чинниками, особистими вподобаннями та способом життя, котрі не тільки змінюють харчову поведінку, а й асоціюються з ожирінням, цукровим діабетом (ЦД) 2-го типу, метаболічним синдромом і серцево-судинними захворюваннями (ССЗ).
Метилювання – це універсальний біохімічний процес, який забезпечує додавання метильних груп до різноманітних молекулярних мішеней, включаючи нейромедіатори, ліпіди, білки тощо [1]. Натомість порушення процесу метилювання може негативно впливати на експресію генів і спричиняти порушення обміну амінокислот, ліпідів, імунної та гормональної регуляції, а також систем детоксикації.
Ожиріння є складним захворюванням, яке впливає на особисте, фізичне, психічне та соціальне здоров’я й пов’язане з низькою якістю життя. Пацієнти з ожирінням можуть мати супутні хвороби: діабет, гіпертонію, жирову дистрофію печінки, остеоартрит, обструктивне апное сну та рак, а також депресію, тривогу, розлади харчової поведінки. Крім того, пацієнти можуть відчувати соціальну стигматизацію. На ожиріння впливають індивідуальні, соціально-економічні, культурні й екологічні чинники. Здоровий спосіб життя, що включає рослинну дієту, фізичну активність, боротьбу зі стресом, якісний сон, соціальні зв’язки й уникнення ризикованих речовин, може як запобігати, так і лікувати ожиріння завдяки модифікації чинників ризику. Лікування ожиріння може бути доповнене фармакологічними або хірургічними втручаннями.
Синдром полікістозних яєчників (СПКЯ), або синдром Штейна – Левенталя, є поширеним ендокринним розладом, зумовленим аномалією яєчників, який діагностується в кожної 10-ї жінки репродуктивного віку, тобто в 10-15% усіх жінок. До появи специфічних симптомів і ознак хвороби призводять надмір маси тіла та зовнішні чинники. Одним з наслідків СПКЯ є відсутність овуляції, що може зумовити зниження фертильності. Вважається, що близько 73% проблем з фертильністю спричинені СПКЯ. Крім того, СПКЯ може призвести до інших ускладнень: діабету, ожиріння, метаболічного синдрому. Отже, важливими є точна діагностика та лікування цього стану. Через різноманітність проявів лікування СПКЯ має бути адаптоване до індивідуальних потреб кожної пацієнтки.
