Хоча ≈5% населення потребує терапії тироксином, корекція дози залишається серйозним клінічним викликом. Пацієнтам, які перенесли тотальну тиреоїдектомію, необхідна довічна замісна терапія левотироксином (ЛТ4) для запобігання післяопераційному дефіциту тиреоїдних гормонів, але патофізіологія пацієнтів після тиреоїдектомії є складною та залежить від багатьох факторів. В огляді наведено оновлені дані з цього питання з акцентом на поточні суперечності та дискусійні аспекти.
Ожиріння – це хронічне захворювання, що вражає понад 40% дорослого населення США та майже 2,5 млрд дорослих у всьому світі. Ожиріння є багатофакторним станом, на виникнення та прогресування котрого впливають генетичні, соціальні, поведінкові й екологічні чинники. Більшість сімейних лікарів щодня опікуються пацієнтами з ожирінням, його коморбідними станами й ускладненнями. Отже, боротьба з ожирінням є ключовим діагностичним і лікувальним пріоритетом на первинній ланці. У цьому матеріалі поданий огляд свіжих рекомендацій Асоціації медицини ожиріння (OMA) й Американського коледжу сімейних лікарів – остеопатів (ACOFP) щодо ведення пацієнтів з ожирінням на первинній ланці. Особливий акцент надається базовим і досяжним рекомендаціям щодо зниження ваги, які лікар первинної ланки може використовувати у своїй щоденній практиці. Зважаючи на зростання важливості фармакотерапії в лікуванні ожиріння, представлено також огляд найбільш сучасних і ефективних препаратів для зниження ваги – агоністів рецепторів глюкагоноподібного пептиду-1 (ГПП-1) семаглутиду, ліраглутиду та тирзепатиду.
Цукровий діабет (ЦД) продовжує залишатися суттєвим тягарем для систем охорони здоров’я в усьому світі. За оцінками Міжнародної федерації діабету, у 2021 р. у світі налічувалося 537 млн людей із ЦД, проте до 2030 р. це число зросте до 643 млн, а до 2045 р. – до 783 млн. Надання медичної допомоги пацієнтам із ЦД, окрім контролю глікемії, потребує вирішення багатьох питань, зокрема серцево-судинного та ниркового профілю. Стандарти медичної допомоги при ЦД Американської діабетичної асоціації (ADA) за 2025 р. являють собою важливий ресурс для клініцистів, оскільки щороку оновлюються, відображаючи найактуальніші наукові досягнення. У цьому матеріалі висвітлено ключові зміни цьогорічних стандартів порівняно з рекомендаціями 2024 р.
Пролактиноми є найпоширенішим підтипом аденом гіпофіза й одним із провідних етіологічних факторів, відповідальних за аменорею та безпліддя в жінок. Основний терапевтичний підхід передбачає використання агоністів дофаміну, які ефективно відновлюють фертильність. У разі мікропролактином імовірність симптоматичного збільшення пухлини під час вагітності надзвичайно низька та становить лише 2,4%. Представлено клінічний випадок мікропролактиноми, яка збільшилася під час вагітності внаслідок апоплексії пухлини гіпофіза.
Ожиріння визначають як надмірне або аномальне накопичення жирової тканини в організмі центрально та підшкірно, що супроводжується ризиками для здоров’я. Протягом минулих декад поширеність ожиріння зростала з величезною швидкістю, чинячи навантаження на світову економіку. Історично ожиріння визначали як підвищення маси тіла щонайменше на 20% від ідеальної маси тіла. У сучасному світі ожиріння діагностується та класифікується лише на підставі визначення індексу маси тіла (ІМТ), що розраховують як масу тіла в кілограмах, поділену на зріст у метрах, піднесений до квадрату. Отже, маса тіла вважається нормальною при ІМТ 18,5-24,9 кг/м2, надлишкова маса тіла (НМТ) діагностується при ІМТ у межах 25-29,9 кг/м2, а ожиріння – при ІМТ ≥30 кг/м2. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, у 2017 р. налічувалося майже 2 млрд дорослих з НМТ, понад 600 млн з яких мали ожиріння. В Америці поширеність ожиріння зросла з 6,8% у 1980 р. до 22,4% у 2019 р., а в Європі – з 8,4% у 1980 р. до 20% у 2019 р.
Хронічна хвороба нирок (ХХН) уражає кожного сьомого дорослого в США, при цьому >12% дорослих американців протягом життя матимуть патологію щитоподібної залози (ЩЗ). Враховуючи велику поширеність перехресних захворювань ЩЗ та нирок, значна кількість пацієнтів перебувають у групі ризику розвитку комбінованої патології. Такі пацієнти потребують індивідуального догляду та вдумливої уваги щодо особливостей одночасного захворювання ЩЗ та нирок. У цьому огляді висвітлено ключові моменти, особливо важливі для клініцистів, щодо впливу коморбідної патології ЩЗ та нирок на патофізіологію захворювань, клінічну картину, а також діагностичні, прогностичні та лікувальні можливості.
Прагнення тисяч лікарів до самовдосконалення та пізнання нового втілилося в реальність 20 березня 2025 р. під час онлайн-трансляції ІІІ Міжнародної школи «Сучасний лікар: від теорії до практики», яка була організована Всеукраїнською асоціацією безперервної професійної освіти лікарів. Яскравий весняний день зібрав перед моніторами провідних експертів і лікарів з різноманітних медичних галузей. Серед найцікавіших доповідей, які привернули увагу лікарів різних спеціальностей, особливо виділялася презентація докторки медичних наук, професорки Олександри Юріївни Філіппової (м. Дніпро) «Кардіометаболічний фенотип поліморбідності та метаболічно-асоційована стеатотична хвороба печінки (МАСХП): мейнстрим у комплексному захисті пацієнта». Пропонуємо нашим читачам ознайомитися з основними положеннями цієї доповіді.
Патофізіологія підвищеної ламкості кісток за наявності цукрового діабету (ЦД) охоплює множинні, подекуди протилежні чинники. ЦД 1-го та 2-го типів властиві спільні риси, зокрема гіперглікемія та судинні ускладнення, котрі безпосередньо й опосередковано негативно впливають на мікроархітектуру кісткової тканини. Водночас ключовими відмінностями між цими двома типами діабету виступають рівень ендогенного інсуліну та відносна тривалість дозрівання скелета до початку захворювання (ЦД 1-го типу часто виникає в молодому віці, до досягнення пікової кісткової маси)
Мікро- та макросудинні ускладнення цукрового діабету (ЦД) займають одне з провідних місць серед захворювань у різних країнах світу [4]. Вони є причиною підвищеної смертності (головним чином серцево-судинної) та тяжкої інвалідності, яка загрожує якості життя, включно зі сліпотою, обмеженням рухів через кульгавість і діабетичну стопу, а також нирковою недостатністю, що потребує діалізу. Сулодексид є глікозаміногліканом, який може бути корисний для профілактики та лікування ЦД, включно з ускладненнями з боку нирок, очей і периферичних судин.
Провідною причиною серцевої недостатності (СН) зі зниженою фракцією викиду (ФВ) є ішемічна хвороба серця. Водночас у світі зростає кількість випадків СН зі збереженою ФВ (СНзберФВ), яка асоціюється з артеріальною гіпертензією, ожирінням, хронічною нирковою недостатністю та цукровим діабетом (ЦД) 2-го типу. Співіснування ЦД 2-го типу та СН значно підвищує показники смертності й госпіталізації.
