Стаття у форматі PDF Переклала й адаптувала канд. мед. наук Ольга Королюк Системний червоний вовчак (СЧВ) – це системна автоімунна хвороба, за якої імунна система атакує власні клітини й тканини, що призводить до запалення та пошкодження будь-якого органа чи системи організму з переважним ураженням суглобів, шкіри, кровоносних судин, серця, легень, нирок, печінки та нервової системи. […]
Стаття у форматі PDF Підготувала Ганна Гаврюшенко Гіпотиреоз, що виникає внаслідок низького рівня гормонів щитоподібної залози (ЩЗ), є одним із найпоширеніших ендокринних розладів. Він має різну етіологію та клінічні прояви, а за відсутності адекватного лікування призводить до зростання захворюваності та смертності. Класифікацію гіпотиреозу за етіологічними чинниками наведено в таблиці. Основною причиною гіпотиреозу є йододефіцит, але […]
Перелік вітамінів, відкритих у ХХ столітті та віднесених до життєво необхідних, упевнено очолює вітамін D. Історія його вивчення почалася зі встановлення здатності посилювати всмоктування кальцію в кишківнику, підтримувати сироваткові рівні кальцію та фосфору у вузьких фізіологічних межах, впливати на процеси росту й реорганізації кістки, змінюючи активність остеобластів/остеокластів. Протягом останніх 30 років з’явилися доказові дані щодо наявності у вітаміну D нових, позакісткових ефектів, які дістали назву «нових», або «некласичних»: участь в імунологічній регуляції, процесах росту та диференціювання клітин, гемопоезу [7], детоксикації ксенобіотиків, антиоксидантних реакціях, кардіоваскулярному захисті та нейропротекції, протизапальних і протипухлинних реакціях [4]. Після відкриття такого широкого спектра дії ставлення медичного товариства до цієї біологічно активної речовини суттєво змінилося: тепер вітамін D не просто вважають «справжнім» вітаміном, його розглядають як прогормон, а активний метаболіт вітаміну D називають «D-гормоном».
Діабетична стопа (ДС) – це виразкування, інфікування чи деструкція тканин стопи в особи з наявним або раніше діагностованим цукровим діабетом (ЦД). Розвиток цього ускладнення зазвичай асоціюється з периферичною нейропатією та/або хворобою периферичних артерій нижніх кінцівок. Застосування мультидисциплінарного підходу до лікування ДС покращує наслідки для пацієнта, включаючи зниження потреби в ампутаціях нижніх кінцівок (рис.).
Стаття у форматі PDF Підготувала канд. мед. наук Тетяна Можина 27 липня на платформі School of Innovative Medicine відбувся вебінар із серії Case Challenge під назвою «Поліморбідний пацієнт у практиці гастроентеролога». Розбір тяжкого клінічного випадку став приводом для зустрічі в студії одразу трьох провідних спеціалістів: завідувачки гастроентерологічного відділення Центру інноваційних медичних технологій (ЦІМТ) НАН України, […]
Клінічний випадок: початок
Мері, офісна працівниця віком близько 45 років, звернулася до лікаря, щоб обговорити результат її перорального тесту толерантності до глюкози, оскільки її попередні скринінгові обстеження виявили підвищення вмісту глюкози натще. Лікар пояснив пацієнтці, що в неї цукровий діабет (ЦД) із глікованим гемоглобіном (HbA1c) на рівні 7,5%, і порадив їй розпочати приймати метформін. Мері не хотіла приймати фармакопрепарати й запитала, що вона може змінити у своєму харчуванні, щоби досягти контролю рівня цукру. Вона також поцікавилася методом інтервального харчування, оскільки прочитала, що цей метод підходить для осіб із ЦД.
Cannabis sativa L., одна з найдавніших рослин у світі, використовується в текстильній промисловості та медицині протягом тисячоліть [1]. Канабіноїди являють собою клас сполук, які містяться в C. sativa L., центральній нервовій системі (ЦНС) та імунній системі тварин і характеризуються різноманітною фармакологічною активністю [3]. Канабіноїди мають терпенофенольний скелет молекул; за джерелами походження їх класифікують на ендоканабіноїди, синтетичні канабіноїди та фітоканабіноїди.
Стаття у форматі PDF Підготувала Ольга Королюк За підрахунками, кожен третій житель планети може мати артеріальну гіпертензію (АГ). Підвищення артеріального тиску (АТ) – одна з найчастіших причин звернення до лікаря й основний чинник ризику ішемічної хвороби серця, серцевої недостатності й інсульту. Поширеність АГ зростає з віком, коли здебільшого діагностують первинну (есенціальну) АГ. Вторинна АГ найчастіше […]
Схвалення у 2009 р. фебуксостату розширило вибір ліків, які лікарі можуть використовувати для корекції гіперурикемії при подагрі. Це також зменшило кількість пацієнтів, рефрактерних до наявних пероральних уратознижувальних препаратів (УЗП). Американська колегія ревматологів (ACR) радить алопуринол або фебуксостат як препарати першої лінії уратознижувальної терапії, а практичні настанови Європейської протиревматичної ліги (EULAR) рекомендують фебуксостат як терапію другої лінії для пацієнтів, які не переносять алопуринол [1, 2]. Нещодавні дослідження викликали занепокоєння щодо ризику серцево-судинних (СС) подій серед пацієнтів, які приймають фебуксостат; це призвело до переоцінки його місця серед пероральних УЗП, які використовуються для лікування подагри.
Прогресивний перебіг неалкогольної жирової хвороби печінки (НАЖХП), від якої нині страждають понад 115 млн людей у всьому світі, призвів до глобального поширення та виникнення прихованої епідемії цієї патології. Згідно зі статистичними прогнозами кількість хворих на НАЖХП у 2030 р. зросте більш ніж у 3 рази та становитиме 357 млн осіб. Незважаючи на малосимптомність печінкового стеатозу та початкових стадій неалкогольного стеатогепатиту (НАСГ), НАЖХП та НАСГ визнані чинниками ризику іншої клінічно значущої супутньої патології: >70% пацієнтів страждають на ожиріння, ≈75% хворих – на цукровий діабет (ЦД) 2 типу, 20-80% – на гіперліпідемію.