На сьогодні цукровий діабет 2-го типу (Д2Т) є хворобою цивілізації. У світі понад 828 мільйонів людей живуть з діабетом, серед яких близько 95% – з Д2Т (NCD Risk Factor Collaboration, 2022). Поширеність діабету неухильно зростає: за прогнозами, до 2050 р. лише в США 10,8% населення житиме з діабетом, хоча реальні показники, ймовірно, вищі.
Якісне лікування діабетичної полінейропатії (ДПН), окрім контролю глікемії, потребує модифікації способу життя: зниження ваги, збільшення фізичної активності, корекції показників ліпідного обміну, артеріального тиску, а також впливу на запалення й окислювальний стрес [1, 2].
Обструктивне апное уві сні (OАС) і цукровий діабет (ЦД) зазвичай співіснують у замкненому колі, що погіршує захворюваність і тяжкість обох станів. У поєднанні з діабетом ОАС чинить кумулятивний ефект на серцево-судинні результати. Також зв’язок OAС з декількома супутніми хворобами, включно із серцево-судинною патологією, є двоспрямованим, тобто вони можуть спричиняти розвиток OAС. Вочевидь у пацієнтів із ЦД лікування OAС має бути інтегровано в цілісну стратегію профілактики серцево-судинних і мікросудинних ускладнень.
Хоча ≈5% населення потребує терапії тироксином, корекція дози залишається серйозним клінічним викликом. Пацієнтам, які перенесли тотальну тиреоїдектомію, необхідна довічна замісна терапія левотироксином (ЛТ4) для запобігання післяопераційному дефіциту тиреоїдних гормонів, але патофізіологія пацієнтів після тиреоїдектомії є складною та залежить від багатьох факторів. В огляді наведено оновлені дані з цього питання з акцентом на поточні суперечності та дискусійні аспекти.
Ожиріння – це хронічне захворювання, що вражає понад 40% дорослого населення США та майже 2,5 млрд дорослих у всьому світі. Ожиріння є багатофакторним станом, на виникнення та прогресування котрого впливають генетичні, соціальні, поведінкові й екологічні чинники. Більшість сімейних лікарів щодня опікуються пацієнтами з ожирінням, його коморбідними станами й ускладненнями. Отже, боротьба з ожирінням є ключовим діагностичним і лікувальним пріоритетом на первинній ланці. У цьому матеріалі поданий огляд свіжих рекомендацій Асоціації медицини ожиріння (OMA) й Американського коледжу сімейних лікарів – остеопатів (ACOFP) щодо ведення пацієнтів з ожирінням на первинній ланці. Особливий акцент надається базовим і досяжним рекомендаціям щодо зниження ваги, які лікар первинної ланки може використовувати у своїй щоденній практиці. Зважаючи на зростання важливості фармакотерапії в лікуванні ожиріння, представлено також огляд найбільш сучасних і ефективних препаратів для зниження ваги – агоністів рецепторів глюкагоноподібного пептиду-1 (ГПП-1) семаглутиду, ліраглутиду та тирзепатиду.
Цукровий діабет (ЦД) продовжує залишатися суттєвим тягарем для систем охорони здоров’я в усьому світі. За оцінками Міжнародної федерації діабету, у 2021 р. у світі налічувалося 537 млн людей із ЦД, проте до 2030 р. це число зросте до 643 млн, а до 2045 р. – до 783 млн. Надання медичної допомоги пацієнтам із ЦД, окрім контролю глікемії, потребує вирішення багатьох питань, зокрема серцево-судинного та ниркового профілю. Стандарти медичної допомоги при ЦД Американської діабетичної асоціації (ADA) за 2025 р. являють собою важливий ресурс для клініцистів, оскільки щороку оновлюються, відображаючи найактуальніші наукові досягнення. У цьому матеріалі висвітлено ключові зміни цьогорічних стандартів порівняно з рекомендаціями 2024 р.
Пролактиноми є найпоширенішим підтипом аденом гіпофіза й одним із провідних етіологічних факторів, відповідальних за аменорею та безпліддя в жінок. Основний терапевтичний підхід передбачає використання агоністів дофаміну, які ефективно відновлюють фертильність. У разі мікропролактином імовірність симптоматичного збільшення пухлини під час вагітності надзвичайно низька та становить лише 2,4%. Представлено клінічний випадок мікропролактиноми, яка збільшилася під час вагітності внаслідок апоплексії пухлини гіпофіза.
Ожиріння визначають як надмірне або аномальне накопичення жирової тканини в організмі центрально та підшкірно, що супроводжується ризиками для здоров’я. Протягом минулих декад поширеність ожиріння зростала з величезною швидкістю, чинячи навантаження на світову економіку. Історично ожиріння визначали як підвищення маси тіла щонайменше на 20% від ідеальної маси тіла. У сучасному світі ожиріння діагностується та класифікується лише на підставі визначення індексу маси тіла (ІМТ), що розраховують як масу тіла в кілограмах, поділену на зріст у метрах, піднесений до квадрату. Отже, маса тіла вважається нормальною при ІМТ 18,5-24,9 кг/м2, надлишкова маса тіла (НМТ) діагностується при ІМТ у межах 25-29,9 кг/м2, а ожиріння – при ІМТ ≥30 кг/м2. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, у 2017 р. налічувалося майже 2 млрд дорослих з НМТ, понад 600 млн з яких мали ожиріння. В Америці поширеність ожиріння зросла з 6,8% у 1980 р. до 22,4% у 2019 р., а в Європі – з 8,4% у 1980 р. до 20% у 2019 р.
Хронічна хвороба нирок (ХХН) уражає кожного сьомого дорослого в США, при цьому >12% дорослих американців протягом життя матимуть патологію щитоподібної залози (ЩЗ). Враховуючи велику поширеність перехресних захворювань ЩЗ та нирок, значна кількість пацієнтів перебувають у групі ризику розвитку комбінованої патології. Такі пацієнти потребують індивідуального догляду та вдумливої уваги щодо особливостей одночасного захворювання ЩЗ та нирок. У цьому огляді висвітлено ключові моменти, особливо важливі для клініцистів, щодо впливу коморбідної патології ЩЗ та нирок на патофізіологію захворювань, клінічну картину, а також діагностичні, прогностичні та лікувальні можливості.
Прагнення тисяч лікарів до самовдосконалення та пізнання нового втілилося в реальність 20 березня 2025 р. під час онлайн-трансляції ІІІ Міжнародної школи «Сучасний лікар: від теорії до практики», яка була організована Всеукраїнською асоціацією безперервної професійної освіти лікарів. Яскравий весняний день зібрав перед моніторами провідних експертів і лікарів з різноманітних медичних галузей. Серед найцікавіших доповідей, які привернули увагу лікарів різних спеціальностей, особливо виділялася презентація докторки медичних наук, професорки Олександри Юріївни Філіппової (м. Дніпро) «Кардіометаболічний фенотип поліморбідності та метаболічно-асоційована стеатотична хвороба печінки (МАСХП): мейнстрим у комплексному захисті пацієнта». Пропонуємо нашим читачам ознайомитися з основними положеннями цієї доповіді.