Наступні роботи, які були проаналізовані, стосувалися впливу мікронутрієнтів, зокрема вітамінів і мінералів, на ремоделювання мікрофлори кишківника (МК) та регуляцію обміну глюкози у хворих на цукровий діабет (ЦД) 2-го типу.
Всесвітнє дослідження цукрового діабету (ЦД), опубліковане науковцями міжнародної організації NCD-RisC (Non-Communicable Disease Risk Factor Collaboration)*, виявило, що станом на 2022 рік кількість дорослих хворих на ЦД у світі становила близько 828 мільйонів [2]. Зокрема, ЦД 2-го типу виявлено приблизно в 6% населення. За оцінками експертів, близько 530 мільйонів людей у всьому світі страждають на ЦД 2-го типу та його ускладнення. Тому вивчення нових факторів і механізмів, які впливають на вуглеводний обмін, має вирішальне значення для профілактики й ефективного лікування пацієнтів із ЦД.
Переклала й адаптувала канд. мед. наук Ольга Королюк
Зазвичай прояви гестаційного діабету (ГД) виникають у другому-третьому триместрах вагітності.
Тиреоїдит Хашімото (ТХ) асоціюється із запаленням, що вражає щитоподібну залозу (ЩЗ) та може призвести до її недостатності. Ця хвороба належить до автоімунних, що вказує на складну взаємодію між генетичною схильністю, впливом чинників довкілля й імунною системою. За ТХ імунна система організму помилково сприймає тканину ЩЗ як чужорідний об’єкт і безперервно атакує її. Це призводить до патологічних змін у тканині залози, запалення тиреоцитів і, як наслідок, дуже повільної секреції гормонів ЩЗ. Клінічно симптоми ТХ подібні до проявів гіпотиреозу й охоплюють постійну втомлюваність, непереносимість холоду, збільшення маси тіла тощо. Діагноз установлюється на підставі результатів досліджень функції ЩЗ та серологічних маркерів.
Рослинна дієта набуває дедалі більшої популярності: 4% європейців ідентифікують себе як пескетаріанці (вживають рибу або морепродукти, але не інші види м’яса), 5% – як вегетаріанці (не вживають м’яса чи риби), а 3% дотримуються веганської дієти (не споживають жодних продуктів тваринного походження). Причинами вибору рослинного типу харчування є етичні міркування, зокрема щодо прав тварин і впливу на довкілля, а також потенційні переваги для здоров’я. Попередні дослідження показали, що рослинні дієти асоціюються зі зниженим ризиком розвитку хронічних захворювань (цукрового діабету 2-го типу, онкологічних і серцево-судинних хвороб) і загальної смертності. Перевага рослинних дієт особливо помітна тоді, коли вони складаються з високоякісних продуктів і містять низьку кількість перекусів, солодких напоїв та ультрапереробленої їжі.
Ожиріння визначають як надмірне або аномальне накопичення жирової тканини в організмі центрально та підшкірно, що супроводжується ризиками для здоров’я. Протягом минулих декад поширеність ожиріння зростала з величезною швидкістю, чинячи навантаження на світову економіку. Історично ожиріння визначали як підвищення маси тіла щонайменше на 20% від ідеальної маси тіла. У сучасному світі ожиріння діагностується та класифікується лише на підставі визначення індексу маси тіла (ІМТ), що розраховують як масу тіла в кілограмах, поділену на зріст у метрах, піднесений до квадрату. Отже, маса тіла вважається нормальною при ІМТ 18,5-24,9 кг/м2, надлишкова маса тіла (НМТ) діагностується при ІМТ у межах 25-29,9 кг/м2, а ожиріння – при ІМТ ≥30 кг/м2. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, у 2017 р. налічувалося майже 2 млрд дорослих з НМТ, понад 600 млн з яких мали ожиріння. В Америці поширеність ожиріння зросла з 6,8% у 1980 р. до 22,4% у 2019 р., а в Європі – з 8,4% у 1980 р. до 20% у 2019 р.
Рослинні дієти набувають дедалі більшої популярності завдяки їхній користі для здоров’я, а останнім часом і завдяки позитивному впливу на довкілля. Проспективні дослідження демонструють, що дотримання вегетаріанської дієти пов’язане зі зниженим ризиком розвитку серцево-судинних захворювань (ССЗ), діабету, артеріальної гіпертензії, деменції та раку. При цьому варто зважати, що не всі продукти рослинного походження однаково корисні.
Субклінічний гіпотиреоз (СГіпо) являє собою початкову стадію дефіциту тиреоїдних гормонів, за якої рівень вільного тироксину (вТ4) перебуває на нижній межі нормального референтного діапазону, а рівень тиреотропного гормону (ТТГ) перевищує межі норми. СГіпо розвивається в 4-20% дорослого населення й частіше трапляється в країнах із достатнім споживанням йоду. Близько 75% пацієнтів мають легку форму захворювання з умістом ТТГ у межах 4,5-6,9 мМО/л. У таких пацієнтів СГіпо може бути зворотним і не потребувати лікування в безсимптомних осіб без серцево-судинних чинників ризику та в невагітних жінок. Приблизно у 20% дорослих пацієнтів із СГіпо відзначається помірний дефіцит тиреоїдних гормонів, що характеризується рівнем ТТГ у межах 7,0-9,9 мМО/л, і лише 5% пацієнтів мають тяжку форму дисфункції зі значенням ТТГ ≥10 мМО/л. Помірний і тяжкий СГіпо асоціюються з підвищеним ризиком прогресування до маніфестного захворювання.
Хронохарчування – галузь епідеміології харчування, що розглядає складні зв’язки між часовими моделями харчування, циркадними ритмами й метаболічним здоров’ям, тобто вивчає вплив часу прийому їжі на збереження здоров’я та ризик розвитку хронічних захворювань. Час споживання їжі відносно циркадних добових ритмів особливо важливий для збереження кардіометаболічного здоров’я (КМЗ). За даними досліджень, на здоров’я метаболізму впливають не лише кількість та якість харчового раціону, а й час, регулярність і розподіл енергії між прийомами їжі впродовж доби та з дня на день. Особливості хронохарчування визначаються екологічними, культурними й фізіологічними чинниками, особистими вподобаннями та способом життя, котрі не тільки змінюють харчову поведінку, а й асоціюються з ожирінням, цукровим діабетом (ЦД) 2-го типу, метаболічним синдромом і серцево-судинними захворюваннями (ССЗ).