Хронічна спонтанна кропив’янка (ХСК) – це захворювання шкіри, яке характеризується спонтанною появою пухирів та/або ангіонабряку протягом >6 тижнів. Загалом на ХСК страждає 0,6-1,0% населення світу. Середній час від моменту появи симптомів до встановлення діагнозу становить 2 роки; діагностичний процес включає оцінку кофакторів, коморбідних станів, предикторів активності хвороби та відповіді на лікування.
Алергічний риніт (АР) являє собою хронічне, опосередковане імуноглобулінами E (IgE) запалення носоглотки, яке виникає у відповідь на інгальовані алергени довкілля. АР уражає 20-30% дорослих і 40% дітей. Симптоми АР включають свербіж у носі, чхання, ринорею та закладеність носа, а також екстраназальні прояви (сльозотечу, почервоніння, свербіж і набряк очей, свербіж піднебіння та вух). Алергенами при АР можуть виступати пилок дерев і трав, пліснява, пилові кліщі тощо.
Діагностика алергії, в тому числі на вкритих шерстю тварин, не завжди є простою, оскільки дуже часто симптоми пацієнта не відповідають результатам діагностичних обстежень. Вибір методу діагностики має ґрунтуватися на індивідуальному підході, тобто забезпечувати якомога більш ранню діагностику та якомога менший стрес для пацієнта. Водночас варто враховувати вартість і доступність методу.
На сьогодні лікувальні ефекти алергенспецифічної імунотерапії оцінюють за вираженістю симптомів. Водночас оцінювання клінічної симптоматики пацієнтів часто є недостатньо інформативним через високу індивідуальну варіативність щодо впливу алергенів довкілля й відповідного тягаря симптомів. Своєю чергою, органоспецифічні тести з алергенами та проби, як-от назальний, кон’юнктивальний або бронхіальний провокаційний тест, надають інформацію про індивідуальну клінічну реактивність і поріг реакції, а також щодо органоспецифічної ефективності активної сполуки, що застосовується.
Інсектна алергія на отруту перетинчастокрилих (ІАП) проявляється широким спектром симптомів, які можуть бути як помірними (наприклад, шкірні симптоми), так і небезпечними для життя (зомління та зупинка серця). У більшості пацієнтів діагностика ІАП не викликає труднощів, але може бути складною в пацієнтів з подвійним, позитивним і негативним, результатом тесту. Результати тестів іноді можуть уводити в оману, оскільки пацієнти з високою активністю шкірних тестів і високими рівнями специфічного імуноглобуліну E (sIgE) не обов’язково мають ризик розвитку тяжких системних реакцій (СР) на укуси, і навпаки: пацієнти зі слабопозитивними або навіть негативними результатами тестів можуть мати СР. Пацієнти мають бути навчені правильно застосовувати аптечку для невідкладної допомоги на випадок повторної реакції на укус. Водночас усім пацієнтам із середньотяжкими й тяжкими реакціями варто проводити алергеноспецифічну імунотерапію з отрутами перетинчастокрилих (ОІТ), оскільки вона є безпечною та високоефективною. ОІТ також може розглядатися для пацієнтів з генералізованими шкірними симптомами, якщо такі реакції значно погіршують якість їхнього життя.
Алергічний риніт (АР) являє собою хронічне, опосередковане імуноглобулінами E (IgE) запалення носоглотки, яке виникає у відповідь на інгальовані алергени довкілля. АР уражає 20-30% дорослих і 40% дітей. Симптоми АР включають свербіж у носі, чхання, ринорею та закладеність носа, а також екстраназальні прояви (сльозотечу, почервоніння, свербіж і набряк очей, свербіж піднебіння та вух). Алергенами при АР можуть виступати пилок дерев і трав, пліснява, пилові кліщі тощо.
Алергічний риніт (АР) – найпоширеніше імунологічне захворювання – вражає близько 400 млн осіб у всьому світі (Scadding G.K. et al., 2025). АР характеризується розвитком у слизовій оболонці носа реакції гіперчутливості 1-го типу, опосередкованої імуноглобуліном E (IgE). У дорослих факторами ризику АР виступають куріння, наявність бронхіальної астми, сімейний анамнез цієї хвороби, алергії на харчові продукти та медикаменти, антибіотикотерапія, контакт з пилом у робочих умовах, проведення ремонту вдома. Додатковими факторами ризику для дітей виступають пасивне куріння, екзема, споживання морепродуктів, наявність домашньої тварини та чоловіча стать. Тригерами нападів АР виступають пилок дерев і трав, кліщі домашнього пилу, пліснява та лупа тварин. Хоча перебіг АР зазвичай нетяжкий, його несприятливі наслідки значно погіршують навчання та працездатність пацієнтів, виражено знижуючи якість життя (Jangan A. et al., 2024; Shaqran T.M. et al., 2024).
Хронічна кропив’янка (ХК) характеризується типовим висипом та/або ангіонабряком, які тривають або спорадично виникають протягом щонайменше 6 тижнів.
Висип супроводжується інтенсивним свербежем, самостійно зникає впродовж <24 годин і зазвичай щоденно рецидивує. У переважній більшості випадків ХК триває 2-5 років і спонтанно минає. Провідною скаргою пацієнтів з ХК виступає свербіж, який найчастіше спостерігається в ділянці спини, верхніх і нижніх кінцівок і нерідко супроводжується відчуттям тепла. ХК здатна спричиняти порушення фізичних функцій, емоційного стану та сну, а також провокувати втомлюваність і дратівливість, достовірно погіршуючи якість життя пацієнтів. На тлі ХК частіше, ніж у групі контролю, виникають такі психічні патологічні стани, як тривожність, депресії та соматоформні розлади (Yosipovitch G. et al., 2023).
Стаття у форматі PDF Переклала й адаптувала канд. мед. наук Світлана Опімах Реакції гіперчутливості (РГЧ) до ліків є причиною збільшення кількості направлень до алергологічних відділень у всьому світі. Медикаментозні провокаційні тести (МПТ) є золотим стандартом їх діагностики. Загальні підходи до МПТ Важливим інструментом діагностики медикаментозної алергії (МА) є стратифікація ризику для оптимізації ефективності та ресурсів […]
Інгібітори протонної помпи (ІПП) становлять групу хімічно споріднених сполук, первинною функцією яких є пригнічення кислотопродукції завдяки блокаді ферментної системи аденозинтрифосфатази водню та калію (H+/K+-АТФази). Ці препарати широко застосовуються в лікуванні пептичних захворювань (виразок шлунка, гастроезофагальної рефлюксної хвороби, гелікобактерних інфекцій, еозинофільного езофагіту) й у дорослих, і в дітей. ІПП також використовують для профілактики ушкоджень шлунка, зумовлених тривалим застосуванням кортикостероїдів і нестероїдних протизапальних препаратів. Зазвичай ІПП добре переносяться, що призводить до надмірного їх призначення та споживання з ризиком побічних ефектів на рівні 1-3%. Враховуючи споживання ІПП на рівні 8-11% в осіб віком 20-24 роки та 34-41% в осіб віком 65-69 років, цей ризик є істотним. Обсерваційні дослідження виявили асоціацію між уживанням ІПП та ризиком розвитку пневмонії, остеопорозу, кишкових інфекцій, клостридіальної діареї, цереброваскулярних подій, хронічної ниркової недостатності, деменції та смерті від усіх причин, особливо за умови довготривалого приймання.