Атопічний дерматит (АтД) є хронічним багатофакторним захворюванням, у патогенезі якого епідермальна бар’єрна дисфункція відіграє центральну роль на всіх етапах перебігу хвороби – від дебюту до ремісії. Відповідно до оновлених рекомендацій Американської академії дерматології (AAD, 2026) регулярне застосування бар’єровідновних засобів є обов’язковим компонентом терапії АтД у педіатричних і дорослих пацієнтів незалежно від ступеня тяжкості.
Шкірний свербіж – це суб’єктивне сенсорне відчуття, що асоційоване з прагненням до усунення дискомфорту шляхом впливу на шкіру та є однією з найпоширеніших причин звернення до дерматолога. Він супроводжує широкий спектр дерматологічних і системних захворювань і має понад сто можливих етіологічних чинників – від сухості шкіри до складних метаболічних чи автоімунних процесів. Попри активні дослідження механізми розвитку шкірного свербежу залишаються до кінця не з’ясованими, що ускладнює діагностику та лікування.
Всесвітня організація охорони здоров’я визнала алергію хворобою XXI століття. Упродовж останнього десятиліття захворюваність на харчову алергію, атопічний дерматит (АД), алергічний риніт, бронхіальну астму подвоїлася, що дістало назву «епідемії» алергії [1].
Хронічна спонтанна кропив’янка (ХСК) – опосередкована тучними клітинами хвороба шкіри, що проявляється рецидивними папульозними висипаннями з ангіоедемою або без неї тривалістю понад 6 тижнів за відсутності чіткого тригера. Хоча б один епізод кропив’янки протягом життя виникає приблизно у 20% людей. ХСК значно погіршує якість життя та створює значне соціальне навантаження, що потребує належного лікування.
Міжнародні настанови 2026 року є оновленням настанов EAACI/GA2LEN/EuroGuiDerm/APAAACI 2022 року щодо кропив’янки.
Еозинофіли – це термінально диференційовані лейкоцити з цитоплазматичними гранулами, які містять біологічно активні молекули: еозинофілпероксидазу, еозинофільний катіонний білок, основний базовий білок і декілька цитокінів, зокрема трансформувальний фактор росту-β. Еозинофіли утворюються в кістковому мозку з мультипотентних гемопоетичних стовбурових клітин, які перетворюються на попередники еозинофілів, котрі диференціюються в зрілі клітини. Зрілі еозинофіли залишають кістковий мозок і потрапляють у кров, де циркулюють приблизно 1 день, після чого мігрують у тканини: слизові оболонки травного тракту, тимус, селезінку, лімфатичні вузли та матку. В інших здорових тканинах та органах людини еозинофіли зазвичай не трапляються. Щодо функції, то еозинофіли значною мірою сприяють захисту господаря від зовнішніх патогенів, але останнім часом їх пов’язують з регуляцією ремоделювання та фіброзу тканин, а також з регуляцією інших імунних реакцій.
Атопічний дерматит (АД) – це поширене захворювання шкіри, котре вражає близько 20% дітей раннього віку та 3-5% дорослих. Патогенез АД є складним й охоплює як генетичні, так і екологічні чинники ризику. АД притаманний вагомий системний запальний компонент, який може спричиняти розвиток таких коморбідних станів, як серцево-судинні хвороби.
Атопічний дерматит (АД) є домінувальною хронічною запальною хворобою шкіри, на початок і прогресування котрої впливають складна взаємодія чинників довкілля, нейроімунні реакції та цілісність шкірного бар’єра. Через рецидивні екзематозні ураження та свербіж АД значно погіршує якість життя. Традиційно при АД виділяли три вікові періоди: грудний вік, дитинство й підлітковий/зрілий вік. Однак існує ще один окремий підтип АД, який уражає людей похилого віку та проявляється ліхеніфікованою екземою навколо типово неуражених згинальних ділянок ліктів і колін. За цього фенотипу ефективним є дупілумаб. Відмінності між класичним і віковим АД наведено в таблиці.
На частку контактного дерматиту щороку припадає 4-7% усіх дерматологічних консультацій (Elmas O. et al., 2020). АКД може виникати в будь-якому віці й у обох статей, хоча частіше в жінок, що, ймовірно, зумовлено частішою залученістю до побутових справ. За опублікованими даними, поширеність контактного дерматиту становить 1,7-9,8% (Elmas O. et al., 2020; Statescu L. et al., 2011; Hollins L.C., Flamm A., 2020). АКД може виникати і при побутовому, і при професійному контакті з алергенами. На АКД й іритативний контактний дерматит припадає близько 90% професійних дерматологічних хвороб (Tramontana M. et al., 2023). Найчастіше контактні алергії виникають у перукарів, працівників харчової галузі, медиків, будівельників та осіб, що працюють з металом або часто контактують з водою та мийними засобами (Nassau S., Fonacier L., 2020).
Для лікування станів, асоційованих зі свербежем, лікарі-дерматологи зазвичай застосовують топічні засоби, а як ліки другої лінії додають антигістамінні препарати (АГП). Саме вони є однією з найчастіше призначуваних у дерматологічній практиці груп фармакопрепаратів, що пов’язано з численними та різноманітними ефектами гістаміну [1].
