Харчова алергія (ХА) в Канаді діагностується приблизно в 6,1% населення. Алергічні реакції на арахіс, горіхи, кунжут, рибу та молюсків зазвичай зберігаються і в дорослому віці, при цьому можливі тяжкі прояви, включно з анафілаксією. Чотирирічне спостереження за дітьми з алергією на арахіс у межах австралійського популяційного дослідження HealthNuts показало, що лише у 22% однорічних дітей з діагностованою алергією на арахіс відбулося одужання до 4-річного віку. Аналогічно низькі показники одужання спостерігаються при алергії на горіхи, рибу та молюсків. Хоча загальна смертність від ХА є вкрай рідкісною, страх перед анафілаксією значно підвищує медичний і психосоціальний тягар цієї хвороби. Тривожність через ХА може бути значною як для багатьох дітей, так і для їхніх сімей.
Кашель є частим проявом алергічних захворювань і формується під впливом факторів довкілля та генетичної схильності. У таких ситуаціях його умовно можна трактувати як алергічний кашель. Діти з астмою, алергічним ринітом чи синуситом мають значно вищий ризик персистивного кашлю; зокрема, алергічний риніт уражає близько 50% дитячого населення світу. Попри високу поширеність, клінічні підходи до діагностики й ведення таких пацієнтів залишаються неоднорідними, що спричиняє надмірну або недостатню діагностику, необґрунтоване призначення антибіотиків і затримку виявлення астми. Це підкреслює необхідність єдиного клінічного консенсусу, який стандартизуватиме оцінювання симптомів, покращить маршрутизацію та забезпечить раціональне лікування дітей з алергічним кашлем.
Реакція на ліки з еозинофілією та системними симптомами, відома як DRESS (drug reaction with eosinophilia and systemic symptoms), є рідкісною, але тяжкою шкірною побічною реакцією на ліки зі шкірними й системними симптомами та значним рівнем смертності.
IgE-опосередкована харчова алергія є одним з найпоширеніших алергічних захворювань у дітей і може призводити до небезпечних для життя ускладнень. Пероральна імунотерапія демонструє перспективність як у дослідах, так і на практиці, однак її застосування потребує спеціалізованих умов і кваліфікованого медичного супроводу. Тож наразі сувора елімінаційна дієта залишається основним підходом до лікування більшості дітей з харчовою алергією. Інтенсивний розвиток сучасних методів імунологічних і генетичних досліджень дає змогу глибше вивчати імунні процеси, що лежать в основі алергії, а також зміни імунних реакцій, що відбуваються в процесі пероральної імунотерапії. У цьому матеріалі викладено першу частину ґрунтовного огляду літератури, метою якого була систематизація свіжих наукових даних про нові механізми патогенезу харчової алергії в дітей з акцентом на особливості імунітету, пов’язані з розвитком і тяжкістю алергічних реакцій.
Харчова алергія (ХА) в Канаді діагностується приблизно в 6,1% населення. Алергічні реакції на арахіс, горіхи, кунжут, рибу та молюсків зазвичай зберігаються і в дорослому віці, при цьому можливі тяжкі прояви, включно з анафілаксією. Чотирирічне спостереження за дітьми з алергією на арахіс у межах австралійського популяційного дослідження HealthNuts показало, що лише у 22% однорічних дітей з діагностованою алергією на арахіс відбулося одужання до 4-річного віку. Аналогічно низькі показники одужання спостерігаються при алергії на горіхи, рибу та молюсків. Хоча загальна смертність від ХА є вкрай рідкісною, страх перед анафілаксією значно підвищує медичний і психосоціальний тягар цієї хвороби. Тривожність через ХА може бути значною як для багатьох дітей, так і для їхніх сімей.
Стаття містить основні положення з огляду Китайської робочої групи з риніту з фокусом на оновлені рекомендації щодо діагностики та лікування алергічного риніту (АР) у дітей.
Дезлоратадин належить до активних метаболітів антигістамінних препаратів (АГП) нового покоління (неседативних – нсАГП). Порівняно з іншими препаратами цієї групи дезлоратадин має показання до застосування в дітей з найбільш раннього віку – від 6 місяців у разі кропив’янки та від 1 року при алергічному риніті (АР) – завдяки відмінному балансу його ефективності й безпеки. Досвід власної практики, а також новітні публікації (2024-2025 рр.) надають цьому підтвердження.
У клінічній діяльності лікарів випадки перехресної алергії є одночасно як складними, так і дуже цікавими. Особливо це стосується педіатричної практики, коли захворювання дебютує в немовля й невпинно ускладнюється з віком. Діагностичний пошук справжньої алергії та диференціація від клінічно незначущої сенсибілізації за допомогою рутинної алергодіагностики іноді демонструють заплутаний візерунок результатів. Вагомою допомогою в цих випадках є молекулярна алергодіагностика, котра дає змогу розрізнити справжню й перехресну сенсибілізацію, виявити причинно-значущу алергію, відокремити головні (мажорні) компоненти алергенів.
Стаття у форматі PDF Переклала й адаптувала канд. мед. наук Світлана Опімах Респіраторні алергії є важливою проблемою охорони здоров’я. У багатьох пацієнтів клінічний фенотип інгаляційної алергії виходить за межі ринокон’юнктивіту та бронхоспазму й охоплює різнорідні симптоми у відповідь на споживання їжі. Ці ознаки харчової алергії є наслідком перехресної реакції між інгаляційними та харчовими алергенами через […]
За визначенням, допоміжна речовина (ДР) – це будь-яка речовина лікарської форми, яка входить до складу лікарського засобу (ЛЗ) й потрібна для його виготовлення, зберігання та/або застосування, однак не є активним фармацевтичним інгредієнтом або готовим ЛЗ і не чинить фармакологічної, імунологічної чи діагностичної дії (Закон України № 123/96-ВР від 04.04.1996 «Про лікарські засоби»). Основними цілями застосування ДР є покращення точного дозування продукту, полегшення всмоктування й розчинності препарату, подовження терміну придатності завдяки підвищенню стабільності, покращенню переносимості та сприйнятливості ЛЗ пацієнтами (Зайков С.В. і співавт., 2023).
