Харчова алергія (ХА) в Канаді діагностується приблизно в 6,1% населення. Алергічні реакції на арахіс, горіхи, кунжут, рибу та молюсків зазвичай зберігаються і в дорослому віці, при цьому можливі тяжкі прояви, включно з анафілаксією. Чотирирічне спостереження за дітьми з алергією на арахіс у межах австралійського популяційного дослідження HealthNuts показало, що лише у 22% однорічних дітей з діагностованою алергією на арахіс відбулося одужання до 4-річного віку. Аналогічно низькі показники одужання спостерігаються при алергії на горіхи, рибу та молюсків. Хоча загальна смертність від ХА є вкрай рідкісною, страх перед анафілаксією значно підвищує медичний і психосоціальний тягар цієї хвороби. Тривожність через ХА може бути значною як для багатьох дітей, так і для їхніх сімей.
IgE-опосередкована харчова алергія поширена серед 10% немовлят і 8% дітей у західних країнах.
Це означає, що в кожному шкільному класі є хоча б одна дитина з харчовою алергією.
Близько 30% населення Європи страждає на алергічний риніт (АР) – запальне захворювання слизової оболонки носа, яке виникає у відповідь на дію різних алергенів.
Вираженість симптомів АР може варіюватися від незначного дискомфорту до стану, що суттєво знижує якість життя, працездатність, а також відвідуваність і успішність у школі. Крім того, АР є фактором ризику низки супутніх захворювань, зокрема бронхіальної астми (БА).
Осінь, яка вже стукає нам у двері, неминуче приносить із собою хвилю застудних захворювань. А з ними приходить і кашель, один з найбільш поширених і неприємних симптомів. Він здатен виснажувати, заважаючи спати вночі, ускладнюючи роботу і навчання. Сьогодні вибір протикашльових засобів, як безрецептурних, так і рецептурних, настільки широкий, що можна легко розгубитися. Кожний препарат обіцяє полегшення, але не всі підходять для конкретного пацієнта, особливо якщо враховувати супутні хвороби, схильність до алергій або одночасний прийом інших ліків. Саме тому правильний вибір потребує не лише знання етіології кашлю, а й розуміння профілю безпеки кожного засобу, адже навіть ефективний препарат може виявитися небезпечним в окремій ситуації. Дуже цікавим з позиції безпеки видається такий протикашльовий засіб, як окселадин.
Стаття містить основні положення з огляду Китайської робочої групи з риніту з фокусом на оновлені рекомендації щодо діагностики та лікування алергічного риніту (АР) у дітей.
Алергічний риніт (АР) є найпоширенішим алергічним захворюванням, яке істотно погіршує якість життя, через що має несприятливий соціальний та економічний вплив. Ключові стандарти діагностики та лікування АР регулярно публікує й оновлює ініціатива ARIA (Allergic Rhinitis and its Impact on Asthma – «АР і його вплив на астму»). Відповідно до їхніх рекомендацій виділяють інтермітивну та персистивну форми АР, а також нетяжкий, середньотяжкий і тяжкий перебіг [1].
Стаття у форматі PDF Автори: С.В. Зайков, доктор медичних наук, професор, Національний університет охорони здоров’я України ім. П.Л. Шупика (м. Київ), І.В. Гогунська, докторка медичних наук, професорка, ДУ «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка НАМН України» (м. Київ) Актуальність проблеми Бронхіальна астма (БА) є найпоширенішим хронічним захворюванням дихальних шляхів. Незважаючи на появу високоефективних лікарських засобів […]
Монтелукаст уже понад 27 років схвалений для лікування бронхіальної астми (БА), зокрема БА, що супроводжується алергічним ринітом (АР). У багатьох країнах він також показаний для лікування ізольованого АР.
Діагностика алергії, в тому числі на вкритих шерстю тварин, не завжди є простою, оскільки дуже часто симптоми пацієнта не відповідають результатам діагностичних обстежень. Вибір методу діагностики має ґрунтуватися на індивідуальному підході, тобто забезпечувати якомога більш ранню діагностику та якомога менший стрес для пацієнта. Водночас варто враховувати вартість і доступність методу.
На сьогодні лікувальні ефекти алергенспецифічної імунотерапії оцінюють за вираженістю симптомів. Водночас оцінювання клінічної симптоматики пацієнтів часто є недостатньо інформативним через високу індивідуальну варіативність щодо впливу алергенів довкілля й відповідного тягаря симптомів. Своєю чергою, органоспецифічні тести з алергенами та проби, як-от назальний, кон’юнктивальний або бронхіальний провокаційний тест, надають інформацію про індивідуальну клінічну реактивність і поріг реакції, а також щодо органоспецифічної ефективності активної сполуки, що застосовується.
