Гіперчутливі реакції – це несприятливі реакції на певні препарати, які зазвичай не можна передбачити та які не пов’язані з відомими побічними ефектами цих препаратів. У розвитку деяких з таких реакцій лежать імунні механізми, тому вони відносяться до медикаментозної алергії. Натомість інші не мають алергічного компоненту та є наслідком активності інших компонентів імунної системи.
Протягом останніх десятиліть реєструється невпинне зростання поширеності різноманітних алергічних захворювань (АЗ) – атопічного дерматиту (АД), алергічного риніту (АР), бронхіальної астми (БА), що пов’язують з урбанізацією, індустріалізацією, глобальним економічним зростанням і підвищенням схильності до алергії [6]. Усе це призвело до збільшення поширеності алергічних розладів: у 2019 р. у світі зареєстровано 262 млн (95% довірчий інтервал (ДІ) 224-309 млн) випадків БА та 171 млн (95% ДІ 165-178 млн) випадків АД; показники поширеності БА й АД, стандартизовані за віком, становлять, відповідно, 3416 (95% ДІ 2899-4066) і 2277 (95% ДІ 2192-2369) на 100 тис. населення [8].
Хронічний риніт (ХР) поділяється на алергічний (АР) і неалергічний (НАР). АР зумовлюється реакцією на алергени, опосередкованою імуноглобуліном Е (IgE), тоді як НАР характеризується відсутністю алергічної сенсибілізації. У літературі описано випадки незвичного перебігу АР із наявністю локального IgE в слизовій оболонці носа та позитивною відповіддю на назальний провокаційний алергенний тест, але без атопії в анамнезі. Цей стан нещодавно було визначено як локальний АР (ЛАР), який, імовірно, є новим різновидом ХР. ЛАР визначають як фенотип АР, що характеризується локалізованою назальною алергічною реакцією, а також негативними результатами шкірного алергенного прик-тесту та відсутністю специфічного IgE в сироватці крові. Діагноз ЛАР ґрунтується на позитивній відповіді на назальний алергенний тест. У цьому огляді літератури представлено новітні дані про патофізіологію, епідеміологію, клінічний перебіг, діагностику та лікування ЛАР, а також його місце в класифікації ринітів як незалежного ендотипу ХР.
Кропив’янка є одним із найпоширеніших у світі захворювань, оскільки виникає в значної кількості населення (15-25%). У 25% пацієнтів хвороба має хронічний перебіг. У 40% пацієнтів кропив’янка поєднується з ангіоневротичним набряком. У дорослих кропив’янка діагностується частіше порівняно з дітьми, а серед пацієнтів із цим захворюванням переважають жінки. Також відзначається зв’язок між кропив’янкою (частіше гострою) й іншими алергічними захворюваннями, що вказує на їх взаємозв’язок і загальну схильність пацієнтів до розвитку різноманітних алергічних реакцій. Іноді кропив’янка може бути дебютом інших алергічних захворювань, зокрема бронхіальної астми та/або алергічного риніту. Саме це й підтверджує наведений клінічний випадок.
Стаття у форматі PDF Огляд доказової інформації та рекомендацій щодо діагностики АР. Новітні дані про коморбідні стани, асоційовані з АР Підготувала Ганна Гаврюшенко Алергічний риніт (АР) – це IgE-опосередкована реакція гіперчутливості 1 типу, що виникає внаслідок впливу алергену на слизову оболонку носа сенсибілізованої людини. За різними даними, АР може траплятися в 5-50% населення в усьому […]
Атопічний дерматит (АтД) являє собою хронічний запальний дерматоз, який схильний до рецидивування та виникає в осіб із генетичною схильністю [1]. Протягом останніх років реєструють зростання щорічної захворюваності на АтД: згідно з Фінською національною базою даних найчастіше на АтД страждають діти та підлітки віком 0-14 років (47,46%), а також працездатні хворі віком 15-60 років (43,74%) [2].
Гіперсенситивний пневмоніт (ГП) являє собою імуноопосередковане інтерстиційне захворювання легень (ІЗЛ), яке в схильних осіб спричиняє інгаляція низькомолекулярних сполук. ГП може проявлятися у двох формах: переважно запальний (нефібротичний) і хронічний (фібротичний) ГП. У деяких пацієнтів ГП має самообмежувальний гострий перебіг, натомість у інших хвороба прогресує з нефібротичної форми до фібротичної.
Алергія – це системна патологія, оскільки в пацієнтів із найпоширенішою алергопатологією – алергічним ринітом (АР) часто діагностуються бронхіальна астма (БА), кропив’янка, атопічний дерматит, харчова алергія, алергічний кон’юнктивіт, а також неалергічні супутні захворювання [1, 2, 10, 38]. АР, як і БА, може мати контрольований, частково контрольований і неконтрольований перебіг. Результати європейського дослідження [18] показали, що задовільного контролю симптомів АР можуть досягти лише 45% пацієнтів незалежно від характеру їх лікування. Значним бар’єром у лікуванні АР виступають «стероїдофобія» – страх небажаних явищ кортикостероїдної терапії, що часто є причиною нерегулярного та несвоєчасного лікування, а також наявність коморбідних станів, часті епізоди вірус-асоційованих загострень захворювання, неможливість повної елімінації алергенів.
Монтелукаст, найширше використовуваний модифікатор лейкотрієнів, являє собою селективний антагоніст лейкотрієнових рецепторів (АЛР) із виразною протизапальною та бронхолітичною активністю. Нині він має декілька офіційних показань до застосування як у дорослій, так і в педіатричній популяції: бронхіальна астма (БА) [4, 22, 25, 32], алергічний риніт (АР) [21], профілактика астматичного нападу, спричиненого фізичним навантаженням (рис. 1) [31]; інколи його також призначають поза зареєстрованими показаннями: хронічне обструктивне захворювання легень, синдром обструктивного апное сну (СОАС) [15]. Протягом останніх років з’являються докази доцільності використання монтелукасту в схемах лікування весняного алергічного кератокон’юнктивіту [12], ішемічної хвороби серця та гострого коронарного синдрому, профілактиці тромботичних ускладнень [3], терапії COVID-19 [1], атопічного дерматиту [6].
Стаття у форматі PDF Автори: В.І. Опришко, доктор медичних наук, професор кафедри загальної та клінічної фармації Г.В. Прохач, кандидат медичних наук, асистент кафедри онкології та медичної радіології, лікар-онколог першої кваліфікаційної категорії Г.С. Курт-Аметова, кандидат фармацевтичних наук, викладачка кафедри фармакології Дніпровський державний медичний університет (м. Дніпро) У статті розглядаються питання фармакотерапії вагітних, висвітлюється складність проблеми щодо […]