Порушення, пов’язані з паратгормоном (ПТГ), мають значущий вплив на кістковий метаболізм через ключову роль ПТГ у гомеостазі мінералів і ремоделюванні кісток. У цьому огляді розглядатимуться скелетні зміни при гіперпаратиреозі, гіпопаратиреозі (гіпоПТ) та рідкісних спадкових синдромах, а також наявні докази щодо ефективності різних методів лікування вказаних розладів.
Центральною ланкою взаємодії ендокринної та нервової систем організму людини є гіпоталамус, у передній частині якого розташовані супрахіазматичні ядра (СХЯ). Цей «головний годинник» організму, основними елементами якого є гени CLOCK1 і BMAL2, контролює ритми секреції гормонів. Торік італійські науковці E. Colonnello, A. Graziani, R. Rossetti та співавт. провели аналіз досліджень і підготували огляд, який висвітлює циркадну регуляцію гормональних систем і наслідки порушень біоритмів організму людини [1].
Цукровий діабет (ЦД) – це хронічна хвороба, що проявляється гіперглікемією внаслідок порушення секреції та/або чутливості до інсуліну, є значною проблемою охорони здоров’я. Аналіз глобальних даних за останні три десятиліття демонструє чотирикратне зростання поширеності ЦД; особливо це стосується населення країн, що розвиваються. Кількість випадків ЦД у світі наразі оцінюється в 463 мільйони (в тому числі 9,3% від вікової групи 20-79 років), і до 2045 року це число, за прогнозами, зросте до 700 мільйонів.
Стаття у форматі PDF Автор: Любов Костянтинівна СОКОЛОВА, доктор медичних наук, керівниця відділу діабетології ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України» (м. Київ) Резюме Дефіцит вітаміну B12 може спричиняти різноманітні симптоми; за відсутності своєчасної діагностики та лікування певні симптоми, зокрема нейропсихологічні, можуть бути незворотними. Розпізнавання клінічних симптомів має найвищий пріоритет для […]
Минулий 2025 рік став роком перегляду підходів до номенклатури, концепції ожиріння й уявлень щодо його лікування. Одночасно з розширенням терапевтичних можливостей у центрі уваги опинилися практичні питання: кого саме треба вважати пацієнтом з ожирінням, коли надлишкова маса тіла стає хворобою, а коли залишається станом підвищеного ризику та за якими критеріями варто вибирати інтенсивність медикаментозних і хірургічних утручань.
Інсулінорезистентність (ІР) характеризується хронічно підвищеним рівнем інсуліну, необхідним для підтримання нормоглікемії, та відіграє ключову роль у розвитку метаболічних порушень, у тому числі цукрового діабету 2-го типу, неалкогольної жирової хвороби печінки й саркопенії. Оскільки скелетні м’язи забезпечують близько 80% інсулінозалежного поглинання глюкози, саме вони є основним периферичним локусом ІР і важливою мішенню для діагностики та терапії ІР. Відповідно, поліпшення функції скелетних м’язів має значний потенціал для зменшення ІР і пов’язаних з нею метаболічних ускладнень.
Левотироксин широко використовується в клінічній практиці. Певне занепокоєння викликають повідомлення про серцево-судинні, нейропсихіатричні й опорно-рухові побічні ефекти (ПE), особливо в разі тривалого застосування або супресивної терапії для пригнічення тиреотропного гормону (ТТГ). У січні 2026 р. було опубліковано систематичний огляд, що надає вичерпний аналіз указаних ПЕ й інформує про безпечні практики призначення.
