Дослідження, проведені за ініціативою Американської діабетичної асоціації (ADA), показали, що лише 30 хвилин помірної фізичної активності на день, а також зменшення маси тіла на 5-10% скорочують ризик розвитку цукрового діабету (ЦД) на 58%. Ці зміни способу життя значно ефективніші, ніж ліки. А найбільшу користь вони приносять людям віком понад 60 років. У залік щоденного 30-хвилинного фізичного навантаження зараховуються будь-які зусилля, починаючи від швидкої ходьби й закінчуючи танцями або відмовою від користування ліфтом. А як фізичні вправи впливають на осіб, які вже мають ЦД, на рівень глюкози в крові під час і після тренування? Чи однакові види активності показані пацієнтам із ЦД 1 та 2 типів? Що говорить доказова медицина стосовно ускладнень діабету? І чи правильним є безапеляційне твердження, що за наявності діабету до великого спорту зась?
На сьогодні відомо, що ціла низка лікарських засобів (ЛЗ), які досить часто використовують у клінічній практиці, можуть порушувати гомеостаз глюкози та провокувати порушення толерантності до глюкози, гіперглікемію або дебют цукрового діабету (ЦД), а також погіршувати контроль глікемії в осіб зі вже діагностованим ЦД [1]. До розвитку цих небажаних явищ особливо схильні люди, котрі мають відповідне генетичне тло та/або перебувають у несприятливих умовах навколишнього середовища, на які «накладаються» шкідливі ефекти ЛЗ. Медикаментозно-індукований (ятрогенний) діабет нині розглядають як один із типів вторинного діабету.
За даними Міжнародної федерації діабету, 10,5% дорослого населення планети хворіють на діабет. За таких темпів до 2045 р. кожен восьмий дорослий планети житиме з діабетом. Неалкогольна жирова хвороба печінки (НАЖХП) уражає чверть населення світу. До спектра НАЖХП відносять ізольований стеатоз печінки (СП), неалкогольний стеатогепатит (НАСГ), фіброз печінки (ФП), цироз печінки (ЦП), гепатоцелюлярну карциному (ГЦК) та пов’язану з ними смертність.
3-7 червня в Новому Орлеані відбувся 82-й науковий конгрес Американської діабетологічної асоціації – без перебільшень, головний захід світової діабетології. Формат заходу був гібридним, що дало охочим змогу взяти участь як очно, так і дистанційно. Доповідачі представили аудиторії близько 900 презентацій і понад 1200 постерних доповідей на тему інновацій і важливих відкриттів у галузі діагностики, профілактики та лікування цукрового діабету (ЦД), у тому числі результати нових рандомізованих клінічних досліджень (SURMOUNT-1 – щодо лікування ожиріння за допомогою тирзепатиду та CREATE TRIAL – на тему застосування автоматизованої доставки інсуліну за допомогою сенсорної помпи при ЦД 1 типу). Крім того, було проведено окремий брифінг із питань ЦД та коронавірусної хвороби (COVID-19). Як висловився головний науковець Американскої діабетологічної асоціації Robert Gabbay, представлені на конгресі теми охопили ключові питання діабетології, важливі для всіх учасників процесу медичної допомоги при ЦД. Організатори сподіваються, що наукові досягнення, представлені цьогоріч, зможуть трансформувати цю галузь медицини та покращити наслідки лікування для пацієнтів. У матеріалі представлено вибрані резюме доповідей цьогорічного конгресу.
Стаття у форматі PDF Переклала й адаптувала Олена Зотова Пацієнти із цукровим діабетом (ЦД) мають вищий ризик розвитку кількох видів раку, ймовірно, через наявність деяких спільних для цих захворювань чинників ризику [1]. Згідно з оцінками, приблизно 20% пацієнтів зі злоякісними новоутвореннями одночасно мають ЦД 2 типу; при цьому рак на сьогодні є однією з провідних […]
За даними Міжнародної федерації діабету, станом на 2019 р. цукровий діабет (ЦД) 2 типу було діагностовано в 463 млн людей. Прогнози експертів стверджують, що вже до 2045 р. цей показник зросте до 700 млн [1]. У зв’язку з високою поширеністю ЦД 2 типу питання лікування цієї хвороби є дуже важливим не лише для ендокринологів, а й для лікарів первинної ланки.
На хронічну хворобу нирок (ХХН) страждає близько 700 млн осіб у світі, й упродовж останніх десятиріч відзначається істотне зростання її поширеності. Згідно з даними дослідження з оцінки глобального тягаря хвороб (Global Burden of Disease Study), в період із 1990 по 2017 р. кількість смертей, які можуть бути пов’язані з ХХН, зросла на 41,5% [1]. У структурі причин смертності пацієнтів із ХХН домінує серцево-судинна патологія, істотна частка належить й іншим причинам, зокрема інфекціям і злоякісним новоутворенням [2-4].
