Терапія

Текстові повідомлення як інструмент ведення хронічних ендокринних захворювань

Роль текстових повідомлень (SMS, месенджери тощо) в ендокринології останніми роками суттєво зросла, особливо в контексті покращення комунікації між лікарем і пацієнтом, моніторингу хронічних станів і підвищення дотримання пацієнтами медичних рекомендацій.

Сучасні погляди на проблему поєднання ожиріння та гіповітамінозу D

У статті розглянуто патофізіологічні взаємозв’язки між двома пандеміями сьогодення – ожирінням і гіповітамінозом D, проведено огляд сучасних доказів щодо статусу вітаміну D при ожирінні, потенційних наслідків такого поєднання, впливів схуднення та баріатричної хірургії на статус вітаміну D і засобів вітаміну D на гомеостаз маси тіла й метаболічні порушення.

Ефективність і безпека застосування дієтичної добавки Глюко Майнус у пацієнтів із цукровим діабетом: сучасні можливості оптимізації терапії (результати клінічного дослідження)

Цукровий діабет (ЦД) залишається одним з найпоширеніших хронічних захворювань у Європі. За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), у Європейському регіоні щонайменше 64 мільйони дорослих і близько 300 тисяч дітей і підлітків живуть з діабетом, і ці числа продовжують зростати [1].

Особливості харчування та роль балансу кишкової мікрофлори у веденні цукрового діабету 2-го типу. Частина 1

Всесвітнє дослідження цукрового діабету (ЦД), опубліковане науковцями міжнародної організації NCD-RisC (Non-Communicable Disease Risk Factor Collaboration)*, виявило, що станом на 2022 рік кількість дорослих хворих на ЦД у світі становила близько 828 мільйонів [2]. Зокрема, ЦД 2-го типу виявлено приблизно в 6% населення. За оцінками експертів, близько 530 мільйонів людей у всьому світі страждають на ЦД 2-го типу та його ускладнення. Тому вивчення нових факторів і механізмів, які впливають на вуглеводний обмін, має вирішальне значення для профілактики й ефективного лікування пацієнтів із ЦД.

Генетичні й епігенетичні маркери при тиреоїдиті Хашімото

Тиреоїдит Хашімото (ТХ) асоціюється із запаленням, що вражає щитоподібну залозу (ЩЗ) та може призвести до її недостатності. Ця хвороба належить до автоімунних, що вказує на складну взаємодію між генетичною схильністю, впливом чинників довкілля й імунною системою. За ТХ імунна система організму помилково сприймає тканину ЩЗ як чужорідний об’єкт і безперервно атакує її. Це призводить до патологічних змін у тканині залози, запалення тиреоцитів і, як наслідок, дуже повільної секреції гормонів ЩЗ. Клінічно симптоми ТХ подібні до проявів гіпотиреозу й охоплюють постійну втомлюваність, непереносимість холоду, збільшення маси тіла тощо. Діагноз установлюється на підставі результатів досліджень функції ЩЗ та серологічних маркерів.

Ризик гіпотиреозу в осіб, які вживають м’ясо чи рибу, та вегетаріанців: популяційне проспективне дослідження

Рослинна дієта набуває дедалі більшої популярності: 4% європейців ідентифікують себе як пескетаріанці (вживають рибу або морепродукти, але не інші види м’яса), 5% – як вегетаріанці (не вживають м’яса чи риби), а 3% дотримуються веганської дієти (не споживають жодних продуктів тваринного походження). Причинами вибору рослинного типу харчування є етичні міркування, зокрема щодо прав тварин і впливу на довкілля, а також потенційні переваги для здоров’я. Попередні дослідження показали, що рослинні дієти асоціюються зі зниженим ризиком розвитку хронічних захворювань (цукрового діабету 2-го типу, онкологічних і серцево-судинних хвороб) і загальної смертності. Перевага рослинних дієт особливо помітна тоді, коли вони складаються з високоякісних продуктів і містять низьку кількість перекусів, солодких напоїв та ультрапереробленої їжі.