Ефективність і безпека пероральних антигістамінних препаратів у лікуванні алергічного риніту: мережевий метааналіз
Автор: Сергій Вікторович ЗАЙКОВ, доктор медичних наук, професор кафедри фтизіатрії і пульмонології Національного університету охорони здоров’я України ім. П.Л. Шупика (м. Київ), президент ВГО «Асоціація алергологів України»
Пероральні H1-антигістамінні препарати (АГП) є одними з основних засобів фармакологічного лікування алергічного риніту (АР). У рекомендаціях ініціативи ARIA (Allergic Rhinitis and its Impact on Asthma – «АР і його вплив на астму») 2020 року при АР рекомендуються пероральні АГП, особливо пацієнтам з легкими симптомами або тим, хто віддає перевагу пероральним методам лікування та добрій переносимості над засобами з максимальною ефективністю.
Рандомізовані контрольовані дослідження (РКД) демонструють, що АГП ефективніші за плацебо в зменшенні назальних та очних симптомів АР. Проте прямі порівняння різних АГП обмежені, а їхні відносна ефективність і безпека не визначені.
Мережевий метааналіз (ММА) дає змогу одночасно порівнювати кілька втручань шляхом інтеграції як прямих, так і непрямих доказів з мережі РКД і проводити повніше та точніше ранжування лікування. Цей систематичний огляд і ММА мають на меті порівняти відносну ефективність і безпеку АГП у лікуванні сезонного (САР) і цілорічного АР (ЦАР).
Матеріали та методи
Критерії включення
Були включені РКД, які оцінювали АГП у пацієнтів віком від 12 років із САР або ЦАР. Дослідження мали містити дані принаймні про один з таких параметрів: загальний бал носових симптомів (Total Nasal Symptom Score, TNSS) – сума 4 симптомів (закладеність носа, свербіж, чхання та ринорея); загальний бал очних симптомів (Total Ocular Symptom Score, TOSS) – сума 3 симптомів (свербіж/печіння очей, сльозотеча та почервоніння) або бал за анкетою якості життя при ринокон’юнктивіті (Rhinoconjunctivitis Quality of Life Questionnaire, RQLQ). Дослідження повинні були мати мінімальний період спостереження 2 тижні для САР або 4 тижні – для ЦАР.
Мережевий метааналіз
МMA було виконано для кожного параметра ефективності та безпеки. Для оцінювання ефективності було застосовано МMA для аналізу середніх відмінностей (mean differences, MD) у змінах значень від початкового рівня. Для оцінювання безпеки було виконано МMA співвідношень ризиків. Лікування ранжували на підставі P-балів, що представляють імовірність найсприятливішого результату втручання.
Результати
У базах даних було виявлено 6209 статей. Після видалення 2457 дублікатів та оцінювання 410 повних текстів до систематичного огляду було включено 74 РКД, серед них 21 стосувалися ЦАР, а 3 – САР. Частка жінок-учасниць становила 56,3%, а середній вік був 34,3 року. Розмір вибірок досліджень становив від 27 до 1179 учасників. Дослідження САР мали періоди спостереження від 2 до 8 тижнів, тоді як ЦАР – від 4 до 24 тижнів.
На рисунку 1 показано зведену оцінку достовірності доказів, визначену відповідно до GRADE-МMA. Загалом більшість результатів були оцінені як такі, що мають низьку (31%) або дуже низьку (49%) достовірність доказів. TNSS ЦАР (32%) та RQLQ САР (26%) були результатами з найбільшою оцінкою як помірна чи висока достовірність доказів (рис. 1).
Результати метааналізу
Рисунок 2 зображує мережеві графіки для всіх порівнянь.
Зведені результати порівняння основних АГП з плацебо наведено в таблиці 1.
Таблиця 2 відображає повні метааналітичні результати для кожного показника ефективності та безпеки.
TNSS: ЦАР
Усі АГП, за винятком лоратадину, були пов’язані зі значним покращенням TNSS порівняно з плацебо. У порівнянні між АГП рупатадин показав значно кращі результати, ніж лоратадин (MD -0,53; 95% ДІ від -1,04 до -0,01). Окрім того, ебастин, цетиризин і рупатадин демонстрували ймовірність більшого покращення TNSS порівняно з лоратадином. Рупатадин (0,861) та ебастин (0,726) мали найвищі ранги P-балів.
TNSS: САР
Усі АГП були пов’язані зі значним покращенням TNSS порівняно з плацебо, за винятком фексофенадину, левоцетиризину та терфенадину. Ебастин, цетиризин і лоратадин показали кращі результати, ніж фексофенадин, левоцетиризин і терфенадин, а рупатадин виявився ефективнішим за дезлоратадин (MD -1,56; 95% ДІ від -2,51 до -0,61) і левоцетиризин (MD -1,53; 95% ДІ від -2,38 до -0,68). Окрім того, цетиризин, ебастин, лоратадин, дезлоратадин і рупатадин продемонстрували ймовірність більшого покращення TNSS порівняно з фексофенадином, левоцетиризином і терфенадином. Цетиризин (0,736) та ебастин (0,647) показали найвищі показники P.
TOSS: САР
За винятком фексофенадину та рупатадину, всі АГП були пов’язані зі значним покращенням TOSS порівняно з плацебо. Біластин, цетиризин, левоцетиризин, лоратадин і рупатадин виявилися ефективнішими, ніж фексофенадин. Лоратадин (0,868) і дезлоратадин (0,653) мали найвищі показники P.
RQLQ: ЦАР
Усі АГП були пов’язані зі значним покращенням показника RQLQ порівняно з плацебо. Суттєвих відмінностей між АГП виявлено не було, але левоцетиризин мав імовірність більшого покращення порівняно з дезлоратадином і рупатадином. Левоцетиризин (0,903) і дезлоратадин (0,689) мали найвищі показники P.
RQLQ: САР
Усі АГП були пов’язані зі значним покращенням балів за шкалою RQLQ порівняно з плацебо та терфенадином. Рупатадин виявився ефективнішим за левоцетиризин (MD -0,36; 95% ДІ від -0,69 до -0,03) і був пов’язаний з імовірністю більшого покращення порівняно з усіма іншими АГП. Рупатадин (0,857) і дезлоратадин (0,734) мали найвищі бали P.
Побічні ефекти
Жодний АГП не показав вищого ризику побічних ефектів, аніж плацебо. Ебастин був пов’язаний з нижчим ризиком побічних ефектів, аніж рупатадин (коефіцієнт ризику 0,67; 95% ДІ 0,46-0,98), у разі ЦАР. Біластин і левоцетиризин були пов’язані з нижчим ризиком побічних ефектів, аніж рупатадин і терфенадин, у разі САР.
Вибуття через побічні ефекти
Суттєвих відмінностей у порівнянні з плацебо або між АГП щодо вибуття через побічні ефекти виявлено не було.
Серйозні побічні ефекти
Серед основних АГП жоден із зареєстрованих серйозних побічних ефектів не був пов’язаний з лікуванням. Через невелику кількість подій метааналіз не проводився.
Обговорення
У цьому систематичному огляді деякі АГП виявилися ефективнішими за інші, проте більшість відмінностей були незначними або малими. Потенційно найефективніші АГП часто варіювалися залежно від оцінюваного параметра. Цетиризин, ебастин, біластин і рупатадин можуть бути найефективнішими для покращення назальних симптомів, тоді як лоратадин і дезлоратадин – для полегшення очних симптомів. Дезлоратадин може бути найефективнішим для покращення якості життя. Фексофенадин, терфенадин і левоцетиризин часто були серед АГП, які можуть бути найменш ефективними. Побічні ефекти в більшості АГП другого покоління виникали з подібною частотою, причому серйозні побічні ефекти були рідкісними. Ці результати підкреслюють їхній загалом сприятливий профіль безпеки.
У реальній практиці багато пацієнтів з АР отримують комбіновану терапію або лікуються дозами, що перевищують ті, які були протестовані в РКД. Майбутні дослідження мають вивчати порівняльну ефективність АГП у контексті мультимодальних стратегій лікування.
Висновок
Хоча більшість АГП демонструють ефективність і безпеку порівняно з плацебо, в їхній відносній ефективності виявлено деякі відмінності. Цетиризин, ебастин і рупатадин були визначені як найефективніші препарати для покращення назальних симптомів, водночас лоратадин і дезлоратадин показали сприятливі результати з погляду очних симптомів та якості життя, пов’язаної з ринокон’юнктивітом.
Ці результати підтверджують більш індивідуалізований, симптомоорієнтований підхід до вибору АГП з урахуванням як алергічного профілю (САР проти ЦАР), так і специфічних для пацієнта пріоритетів, як-от тягар симптомів і переносимість лікування.
Література
Vieira R.J., Gil-Mata S., Ferreira A., Riera-Serra P., Bognanni A., et al.; ARIA 2024-2025 Guideline Panel. Efficacy and safety of oral antihistamines for allergic rhinitis: network meta-analysis. J. Allergy Clin. Immunol. Pract. 2026: S2213-2198(26)00140-6. doi: 10.1016/j.jaip.2025.12.034.