Від Венери до Наомі
Історичними епохами мандрувала Владислава Зінченко
• Як змінювалися уявлення суспільства про красу та здоров’я тіла
• Чому між надлишковою масою тіла та шансами на виживання століттями встановлювали знак рівності?
• Музи Рубенса й сучасні insta-діви: хто переміг би у beauty-поєдинку епох?
• Які естетичні ідеали та канони панували в мистецтві й літературі залежно від рівня розвитку цивілізації, культури, філософії, клімату?
• Запрошуємо у віртуальну артмандрівку сторінками історії, яка доведе: ніщо не було настільки суб’єктивним і не змінювалося так часто, як визначення норми краси людського тіла.
Дефіцит їжі протягом більшої частини історії людства сформував хибне переконання, що вагова категорія «у тілі» — безперечна перевага. Зазирнімо у період палеоліту: про тогочасні уподобання легко зробити висновки на основі археологічних знахідок. Зокрема, їх відображає невеличка статуетка, виявлена 1908 року в Австрії в одному з давніх поховань і датована 29 500 роком до н. е. Ймовірно, найстаріша з відомих людських фігурок — невисока оголена жінка з пишним бюстом, стегнами й округлим животом — отримала назву Венера Віллендорфська. Вона вважалася символом міцного здоров’я, плодючості, краси, достатку і використовувалася як талісман.
У суворі часи, коли наявність вечері визначали дещиця удачі на полюванні й примхи погоди, здатність швидко накопичувати жир практично прирівнювалася до шансу вижити. Детальний аналіз результатів археологічних розкопок A. A. Pontius (1986) продемонстрував, що існували два типи ожиріння: абдомінальне, пов’язане із патологічними процесами й малорухливим способом життя, та сідничне, яке забезпечувало тимчасове збереження енергії (на кшталт верблюжого горба).
Епоха неоліту ознаменувалася змінами у землеробстві, започаткуванням тваринництва, появою свійських тварин (прирученням диких). Раціон істотно збагатився, хоч і продовжував залежати від сезонності, а добування їжі вже не вимагало надто тяжких зусиль. Спосіб життя людей епохи неоліту став більш осілим. Знайдена у Греції глиняна фігурка, датована V тисячоліттям до н. е., ілюструє, що жінку сприймали як берегиню роду, її основну місію вбачали у материнстві, а оптимальними вважалися об’єми, далекі від звичних нам «90–60–90». Фігурки періоду неоліту демонструють чіткі ознаки ожиріння — повні ноги, надмірно округлий живіт, зміщення пропорції тіла у бік нижньої частини.
Кардинально інші думки стосовно ожиріння та його наслідків почали лунати за часів Давніх Греції та Риму і Візантійської імперії. Корнелій Цельс, Педаній Діоскорид, Соран Ефеський, Целій Авреліан, Орібазій та інші видатні автори присвячували наукові трактати причинам, проявам і лікуванню ожиріння. Вони наполягали на помірності й збалансованості споживання їжі та рідин, розумному харчуванні. З іменем Сорана Ефеського пов’язані перші задокументовані спроби знизити масу тіла хворих. Він призначав еліксири, що містили проносні та очищувальні компоненти, жар, масаж і фізичні вправи. З невеликими змінами такий підхід до лікування ожиріння використовували понад тисячу років.
Новаторською ідеєю епохи стало закладання основ дієти, що відома нам як середземноморська. Раціон харчування, насичений корисними жирами (оливкова олія), рибою, овочами та фруктами (інжир, виноград), бобовими, горіхами, наразі вважається надбанням людства й отримав статус нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.
Неоднозначна, яскрава, своєрідна — такою виявилася епоха Відродження і Реформації. На більшості релігійних фресок — пухкенькі ангели й діти, на полотнах геніїв — пишні форми як свідчення фізичного здоров’я та легкого, веселого характеру, достатку, життєвих сил. Жінками з точеною фігурою, звабливим бюстом і широкими стегнами захоплювалися, огрядних чоловіків вважали величними й могутніми, представниками вищого класу суспільства.
Стереотипи й шаблони стосовно маси тіла панували і в літературі. Товстунів частіше зображали радісними й милими, наділяли люб’язністю, доброзичливістю, ввічливістю, а худорлявих — інтровертами й скнарами, байдужими й черствими персонажами. (Мабуть, відлунням є популярний приклад зіставлення — різдвяні символи Санта Клаус та дядечко Скрудж.)
Краще, ніж слова, дух епох відтворюють шедеври Мікеланджело, Тіціана, Рубенса, Дієго Веласкеса, П’єра Огюста Ренуара й ін.
Шедеври Гете й детективи Едгара По, симфонії Бетховена, зведення Ейфелевої вежі, перший кіносеанс — XIX століття увійшло в історію перш за все як період інновацій, індустріалізації, урбанізації. Промислова революція 1850-х рр. спростила доступ населення до білого цукру та борошна, машини поступово змінювали людей на заводах і фабриках, нові технології допомагали скоротити час важкої фізичної праці. Завдяки корисним винаходам — появі електрики, кухонної плити, технологій охолодження й пакування, що довго зберігали продукти свіжими, можливостей поласувати смачними стравами ставало більше, а руху — менше. Показники маси тіла в популяції вперто зростали.
У цей період канадський лікар Вільям Ослер вперше описав поєднання вираженого ожиріння та труднощів з диханням. За аналогією зі станом здоров’я одного з героїв книги «Посмертні записки Піквікського клубу» він назвав порушення синдромом Піквіка. «Ожиріння — це вада переїдання, що більш поширена, ніж надмірне споживання алкоголю, й лише трохи поступається йому за катастрофічними наслідками», — застерігав науковець. Однак його попередження, як і виступи деяких колег-однодумців, що підкреслювали небезпеку ожиріння, залишалися поодинокими голосами без належної уваги й підтримки медичної спільноти ще кілька десятиліть.
На тлі війни, Великої депресії, нестачі їжі (лозунг передвиборчої агітаційної кампанії кандидата у президенти США Герберта Гувера — «Курка в кожній каструлі, автомобіль у кожному гаражі») проблеми надлишкової маси тіла знову були не на часі. До речі, і Герберт Гувер, і його колеги «по цеху» Уліс Грант, Гровер Клівленд, Вільям Тафт вирізнялися досить масивною статурою. Наприклад, маса тіла президента Вільяма Говарда Тафта при зрості 180 см складала 154 кг, а індекс маси тіла перевищував 45. Кілька разів він застрягав у ванні Білого дому, аж доки на спецзамовлення не виготовили таку, що за габаритами могла вмістити 4 осіб. Чоловік потерпав від надзвичайної втоми, вираженого синдрому обструктивного апное сну, артеріальної гіпертензії, розладів роботи серця, непереборної сонливості, через яку мимоволі засинав під час церковної служби, гри у гольф, ділових перемовин.
У мистецтві XX століття поступово з’являлися герої з астенічним і нормостенічним типом будови тіла, витісняючи юних рум’янощоких дівчат, яких у народі описують висловом «кров із молоком».
Ототожнювати зайві кілограми та сантиметри з еталоном краси й здоров’я припинили лише в середині XX століття. Все раптово змінилося. Вчені відкрили насичені жири, трансжири, підтвердили їх зв’язок із метаболічними розладами, порушенням роботи серця та судин, цукровим діабетом, артеріальною гіпертензією, передчасною смертю. Люди з пишними формами різко зникли зі сторінок друкованих видань, поступившись місцем струнким (а деколи й навіть відверто виснаженим) жінкам і чоловікам. Художники більше не черпали натхнення у масивному тілі, а вдавалися до його використання переважно у негативному контексті, щоб продемонструвати конфлікт між особистістю й соціумом, зобразити бідність, розчарування, нещастя. Виникла стигматизація товстунів. До культового рівня звели фігуру «пісочний годинник» (Мерилін Монро), образ Бриджит Бардо.
Палива у багаття додала поява на подіумі у 1960-х рр. Леслі Горнбі, англійської супермоделі, відомої як Твіггі (від Twig — тростинка, тонка, тендітна). Аж надто струнка, з розміром грудей 32А, вона увірвалася у світ моди як ікона стилю, а у серця підлітків — як еталон краси і приклад для наслідування. Світ охопила жага схуднення.
Супермодель Твіггі
Тенденції торкнулися навіть іміджу президентів — статура Кеннеді, Ніксона, Рейгана і Буша різко контрастувала з такою неповоротких попередників. Запанував тренд на підтягнутість, атлетичність, жвавість рухів, енергійність, хороше самопочуття. Амбасадором дієтичного контролю ожиріння став Білл Клінтон, який позбувся більше 20 кг завдяки вегетаріанській дієті.
Переламний момент: ожиріння як проблему почали розглядати не лише з точки зору естетики, а й через призму наслідків для здоров’я.
Ожиріння: від ознаки достатку до хвороби
Вік ожиріння як хвороби з підтвердженими негативними ускладненнями — менше століття. У 1948 році Всесвітня організація охорони здоров’я оголосила ожиріння захворюванням («побічний ефект еволюційного процесу»). Зараз його класифікують як глобальну епідемію, а ускладнення ожиріння називають «бомбою, котру слід знешкодити».
Серед людей із ожирінням спостерігається вища частота таких патологічних станів, як порушення обміну речовин, артрит, хвороби легень, катаракта, обмеження рухомості, злоякісні новоутворення; рівнів інвалідизації й смертності. Надлишкова маса тіла обтяжує хворих не тільки буквально: вона провокує підвищення ризику появи когнітивних порушень у похилому віці. Вкрай небезпечним визнаний тандем ожиріння з метаболічними порушеннями, м’язовою слабкістю й депресією. Влучно щодо цього висловився Арнолд Глазгоу, американський вчений: «Тіло — багаж, який несеш усе життя. Чим він важчий, тим коротша подорож».
Тисячоліттями гладкі люди сприймалися як везунчики, наділені природою надможливостями для виживання. Проте на прикладі індіанців піма дослідники продемонстрували: здатність накопичувати жир зіграла з представниками етнічної меншини злий жарт. Колись вправні досвідчені воїни, які здобували собі їжу в засушливій пустелі Арізони, після запровадження вестернізованого типу харчування й скорочення фізичної активності піма зіткнулися з небезпечними наслідками. Наразі у їхній резервації фіксується найвища поширеність ожиріння та цукрового діабету 2 типу серед усіх (!) етнічних груп у світі.
Науковці замислилися: який із факторів домінує у збільшенні маси тіла — генетична схильність чи п’ятий бургер за вечір? Вони порівняли поширеність цукрового діабету 2 типу в індіанців піма у США (прихильників швидкого харчування) та індіанців піма в Мексиці, що досі дотримуються традиційного харчування. Виявилося, що серед етнічної групи, яка мешкала в Мексиці, на діабет хворіли 7% осіб (як у загальній популяції), а серед індіанців піма з Арізони — аж 38% (Schulz L.O. et al., 2006).
Інший приклад — епідемія ожиріння в новозеландських племенах маорі протягом останніх 150 років. Її спричинили імпорт і споживання калорійних продуктів харчування, а саме картоплі та пшениці, після колонізації європейцями.
Отримані дані вказують на те, що харчові звички (як і що ми їмо) мають вагоміший вплив на розвиток ожиріння, ніж спадкова схильність.
Ростемо… у ширину
З 1980 до 2016 року поширеність ожиріння в світі подвоїлася — з 6,4 до 13%. Показники зростають в усіх вікових групах. Нещодавно з тривожною заявою виступили урядовці Чехії, де надлишкова маса тіла спостерігається у кожного 5-го підлітка. Подібні тенденції типові для різних країн — економічно розвинених західних держав, азіатського (особливо Китаю) й африканського континентів.
Деякі дослідники пояснюють збільшення частоти ожиріння з дисрегуляцією гіпоталамо-гіпофізарної осі, що, ймовірно, зумовлена значним стресовим навантаженням; змінами моделі виробництва продуктів харчування; особливостями проведення вільного часу; дефіцитом нічного сну; приголомшливим асортиментом товарів і делікатесів із усього світу. Щоб смачно й ситно пообідати, не доводиться боротися з мамонтом, а потім кілька кілометрів тягти його на собі. Варто лише здолати кількаметрову дистанцію до холодильника чи здійснити вояж до найближчого супермаркету.
XS vs ХХL
Здавалося б, доказова медицина давно розвінчала міф про користь надлишкової маси тіла для самопочуття. Але поки всесвітньо відомі зірки шоу-бізнесу та кінематографу годинами займаються у спортивних залах, підтримуючи форму, в деяких спільнотах досі панують своєрідні уявлення про символи достатку, естетику й жіночу вроду. Йдеться про країни Африки: Мавританію, Малі, Нігер, Камерун, Алжир, Судан, Туніс, де існує звичай leblouh (фр. gavage), тобто насильницьке відгодовування дівчаток.
У Мавританії дівчат-підлітків примусово відправляють на спеціальні ферми, де їх змушують дотримуватися мегаінтенсивного за калорійністю харчування. Денний раціон — каша з 2 склянками вершкового масла, арахіс, верблюже молоко, бобові… Часом добова калорійність сягає 16 тис. ккал (при середньостатистичній потребі 1500 ккал). Вважається, що 12–13-річна дівчинка готова до шлюбу й материнства, коли маса її тіла становить хоча б80 кг. Попри засудження дискримінаційної практики правозахисними групами мавританці непохитні: жінка займає стільки місця в серці чоловіка, скільки вона важить.
Протилежна крайність — у Південній Кореї, одержимій слідуванням суворим beauty-вимогам, де дівчата з 42-м розміром одягу вважаються неприпустимо повними, а запитання роботодавця стосовно зросту/маси тіла й намірів схуднути сприймається як належне. Серед найпопулярніших подарунків від батьків на шкільний випускний — пластичні операції, зокрема ліпосакція.
* * *
Раніше ідеали краси формували митці — поети, художники, скульптори. У 1990-х — королеви подіумів (Сінді Кроуфорд, Наомі Кемпбел та ін.). Зараз «тональність» визначають соціальні мережі, насамперед Instagram, де однаково часто звучать слова підтримки хворобливо худорлявим ангелам Victoria’s Secret і моделям plus size, а фетшеймінг співіснує з бодіпозитивом.
Відповідно до медичних критеріїв нормою вважається індекс маси тіла (ІМТ) в інтервалі 18,50–24,99. Його розраховують, розділивши масу тіла (в кілограмах) на зріст у квадраті (у метрах).
Слід пам’ятати, що однаково небезпечне для здоров’я перебування на обох «полюсах» значень ІМТ. В осіб з ІМТ <18,5, що вказує на недостатність маси тіла, зростає ризик крихкості кісток, дефіциту поживних речовин для забезпечення функціонування організму, у жінок — порушень менструального циклу (зокрема, аменореї). ІМТ >25 свідчить про надлишкову масу тіла, <30 — про ожиріння. За останнім визначенням ожиріння — хронічне прогресуюче захворювання, яке характеризується надмірним накопиченням жиру в організмі, може негативно впливати на фізичне й психічне здоров’я, а також погіршувати загальну якість життя. Ожиріння — друга за частотою причина смерті, котру можна попередити (на 1-му місці — куріння).
У лікуванні ожиріння домінує принцип «менше їсти, більше рухатися». У пріоритеті — упорядкування раціону, фізичні вправи. Разом із ними окремим категоріям осіб з ожирінням/надлишковою масою тіла як компонент комплексної терапії призначають лікарські засоби (наприклад, ліраглутид, орлістат та ін.). Ці препарати пригнічують апетит, прискорюють обмін речовин, посилюють ефективність немедикаментозних методів.
Варто усвідомлювати, що всесильних біодобавок і «чарівної пілюлі», які допомагають схуднути без жорстких дієт і виснажливих бьорпі, не існує. А способи позбутися зайвого, дієві на прикладі людини, не гарантують глобальних позитивних результатів на рівні популяції. Потрібно змінювати підходи до виробництва продуктів, популяризувати здорове харчування, коригувати стратегії терапії ожиріння.
Та є й оптимістичні новини: вирок «схуднути будь-якою ціною» оскаржено! Акцент із корекції маси тіла змістився на покращення самопочуття, врахування потреб пацієнта. Вчені наголошують, що циклічне й регулярне зниження/підвищення маси тіла небезпечніше, ніж кілька зайвих кілограмів, та мотивують досягати нормальної ваги поступово, не порушуючи психологічний комфорт.
Корисною порадою поділилася Esraa Zidan, художниця з Єгипту. «Я проти зайвої ваги, адже вона шкідлива для здоров’я. Якщо тобі щось не подобається в своєму тілі, зміни це. Але до того часу тобі доведеться навчитися любити себе», — закликала жінок авторка виставки Rainbow Neighbors («Веселкові сусіди»), присвяченої пишним панянкам.