Вихід з антропоцену: здоров’я людини та здоров’я планети у ХХІ столітті
Автор: Сергій Вікторович ЗАЙКОВ, доктор медичних наук, професор кафедри фтизіатрії і пульмонології Національного університету охорони здоров’я України ім. П.Л. Шупика (м. Київ), президент ВГО «Асоціація алергологів України»
Люди – це частина природи, тому здоров’я людини не можна відділяти від здоров’я довкілля. Наростання поширеності хвороб тісно пов’язано з деградацією та руйнуванням екосистем різних масштабів, а подолання пандемії хронічних неінфекційних хвороб неможливе без усунення глибокого екологічного дисбалансу.
Дослідники алергічних захворювань (АЗ) були одними з перших науковців, які виявили зв’язки між екологією довкілля, включаючи втрату біорізноманітності, та зростанням схильності до імунопатологічних станів. Для покращення розуміння цих зв’язків запропоновано концепцію здоров’я планети, яка дає можливість зрозуміти взаємозалежність стану здоров’я окремих людей, спільнот і екосистем: несприятливі зміни довкілля впливають на особисту екологію, включаючи мікробіом людини. Відомо, що склад і функції мікробіому асоціюються з виникненням неінфекційних хвороб через ланки імунної та метаболічної дисрегуляції протягом усього життя людини. Такий несприятливий зсув екології на всіх можливих рівнях називають дисбіотичним дрейфом, наявність якого зумовлює потребу в нових екологічних підходах, спрямованих на відновлення балансу, симбіозу, мутуалізму й реципрокних зв’язків між усіма живими організмами та довкіллям.
Створені людьми системи та структури (темно-синій колір) мають глибокий вплив на оточення людей, відповідно, впливаючи на їхнє здоров’я (внутрішні кола) та на здоров’я більших, глобальних систем (зовнішні кола).
Для підтримки здоров’я планети в основі способу життя людства мають лежати зв’язки між людьми та природою, що відповідає картині світу традиційних культур корінного населення. Вірування таких культур ґрунтуються на тому, що втручання в природні системи та ритми безпосередньо негативно впливає на добробут людини не лише на матеріалістичному, а й на духовному рівні.
На жаль, домінувальна культура західного світу недооцінює та навіть відкидає реципрокні зв’язки з природою, коли людина не лише отримує, а й віддає.
Уперше повідомлення про порушення балансу й реципрокні зв’язки між екологією та здоров’ям людини з’явилися в 1960-х рр. За кілька тижнів до першої висадки астронавтів на Місяць мікробіолог Рене Дюбо (1901-1982) виголосив промову на щорічній конференції Американської академії алергії (тепер – Американська академія алергії, астми й імунології, AAAAI), в якій зауважив, що алергію можна вважати відображенням здоров’я планети. Дюбо вже тоді застерігав науковців про несприятливі довгострокові ефекти зловживання антибіотиками й санітайзерами, деградації довкілля та втрати біорізноманіття. Він навіть спрогнозував пандемію фізичних і психічних хвороб як віддалений наслідок глобальної урбанізації, нездорового способу життя та порушень балансу довкілля. Висловлюючи думку, що потужна діяльність людини шкодить здоров’ю людей і стану екосистем і планети, Дюбо повідомив, що в центрі вирішення цієї проблеми – фах лікаря-алерголога, і закликав цих спеціалістів вийти за вузькі рамки алергології, орієнтованої на хвороби, та розглянути зв’язок цієї галузі з іншими напрямами медицини, а також соціологією, психологією, антропологією й екологією.
Відтоді дослідники в галузі алергології перебувають у авангарді відкриттів, які стосуються впливу довкілля на розвиток імунної системи та виникнення хвороб запального характеру. Технологічний прогрес дав змогу зрозуміти механізми впливу довкілля на здоров’я людини, й основним із цих механізмів є вплив на мікробіом. Нещодавня гіпотеза епітеліального бар’єра додала до парадигми впливу екології на людину нові поняття. Ця гіпотеза свідчить, що всі токсини (розчинники, ферменти й емульсифікатори обробленої їжі, мікропластик, наночастинки, побутова хімія, частинки, що забруднюють повітря) порушують цілісність епітеліального бар’єра, провокуючи мікробний дисбіоз, який, своєю чергою, спричиняє розвиток низки запальних захворювань. Існує також теорія, що кінцеві продукти глікації, які містяться в значній частині сучасних харчових продуктів, імітують природні сполуки-аларміни. Ці сполуки подають організму хибні сигнали про потребу в активації вродженої імунної відповіді, збільшуючи частоту неінфекційних хвороб.
Немає сумнівів, що саме екологічний дисбаланс призвів до експоненційного зростання захворюваності на АЗ у другій половині ХХ століття. Теперішні екологічні проблеми вимагають від людства комплексного підходу з розумінням мутуалістичних зв’язків між людиною та природою.
Здоров’я планети та взаємозалежність усіх живих систем
Здоров’я планети – це більше, ніж відсутність змін клімату та підтримка біорізноманіття. За визначенням, здоров’я планети – це взаємопов’язана життєздатність усіх природних і антропогенних екосистем (соціальних, політичних та інших), а це означає, що здоров’я людства є невід’ємною складовою здоров’я природних систем біосфери Землі. Концепція здоров’я планети покликана усунути штучно створений поділ глобального здоров’я на окремі сфери: здоров’я людей (і кожної окремої людини), локацій (біосферних ніш і спільнот) і планети загалом, оскільки охоплює всі рівні – від глобальних систем до субклітинних процесів у кожному живому організмі.
Іще одним завданням цієї концепції є створення наукових рішень актуальних проблем так званого антропоценового синдрому, а саме пандемії неінфекційних хвороб і психічних розладів, надмірного споживання, поширення оброблених рафінованих продуктів, наростання бідності та класового розшарування суспільства (яке проявляється, зокрема, відмінностями в доступі до медичної допомоги), руйнування довкілля, кліматичних змін тощо. Розглядаючи хвороби крізь призму здоров’я планети, лікар має замислюватися про те, який глобальний результат дасть лікування, та дбати не просто про усунення хвороби, а про процвітання кожного окремого організму та людства загалом.
З огляду на концепцію здоров’я планети ми повинні розглядати кожного пацієнта як багатовидовий комплекс живих організмів, у якому на кожну клітину організму людини припадає мікробна клітина. Мікробіом людини продукує корисні метаболіти, здатні впливати на низку аспектів здоров’я, в тому числі психічного. І навпаки, мікробіом кожної людини відображає її поведінку та довкілля.
Глобальні екосистеми складаються з численних менших систем, які є взаємопов’язаними та взаємозалежними, проте залишаються окремими й унікальними. Це обумовлює потребу в локальних рішеннях для локальних спільнот із врахуванням біокультурного різноманіття й особливостей довкілля. Наприклад, примусове переміщення людей і втрата доступу до традиційної їжі має несприятливий вплив на здоров’я у вигляді збільшення поширеності цукрового діабету й інших хронічних неінфекційних хвороб, що може відображати фонові зміни мікробіому.
Мікробіом як медіатор і вимір нездорових систем
Вивчення мікробіому дає змогу виявити зв’язки між здоров’ям окремої людини та здоров’ям на громадському й планетарному рівні. Показано, що на мікробіом впливає не лише надмірне призначення антибіотиків, а й низка інших чинників із боку довкілля, як-от забруднення повітря, вплив токсинів, психологічні стреси, вживання надмірно обробленої їжі та кінцевих продуктів глікації, емульсифікаторів і фталатів, розлади сну, вживання тютюновмісних продуктів, сидячий спосіб життя, зловживання алкоголем. Часто ці чинники найбільше впливають на маргіналізовані популяції, причому не по одному, а в комбінації. Нещодавні дослідження виявили, що низький соціоекономічний статус асоціюється зі зниженим різноманіттям мікробіоти ротової порожнини та випорожнень, що може слугувати підґрунтям виразнішої імунометаболічної дисрегуляції та потужнішого тягаря неінфекційних хвороб. Цей тягар додатково підсилює нестача чи повна відсутність у раціоні захисних компонентів, які сприяють формуванню здорового мікробіому, – харчових волокон, ω3-жирних кислот, вітаміну D тощо.
Отже, дисбіотичний дрейф, зумовлений прогресом і так званою вестернізацією способу життя, відображає несприятливий вплив чинників довкілля та нездорових поведінкових звичок на мікробіом людини. Нерідко людей звинувачують у неправильному виборі стосовно тих звичок, які легко модифікувати, але такі звинувачення не враховують нерівність можливостей, нав’язливий переконливий маркетинг і надмірний тягар шкідливостей у маргіналізованих суспільствах, де все довкілля має більший потенціал сприяння дисбіозу та розвитку запальних процесів. Низький соціоекономічний статус асоціюється з більшим ризиком психологічних стресів, порушеннями циркадних ритмів, гіршою доступністю свіжих продуктів водночас із більшою доступністю фастфудів, вищими показниками забруднення повітря та рівня шуму. В експерименті навіть показано, що штучна провокація в людини відчуття бідності та власної дискримінації здатна сприяти вибору несприятливих для здоров’я харчових продуктів.
Нові можливості «зелених» рішень
Відомо, що неінфекційні хвороби є багатофакторними. Хоча велику роль у їх розвитку відіграє генетична схильність, глобальний спалах хронічних неінфекційних патологічних станів можна пояснити лише складними змінами довкілля. Завданням науки є з’ясування взаємозв’язків між низкою екологічних чинників і здоров’ям людини, прогнозування відповіді організму людини на стан довкілля та формування рішень, здатних забезпечити процвітання всіх рівнів глобальної екосистеми.
Проводячи подальшу роботу у сфері здоров’я планети, слід акцентувати увагу на природі, «зеленій» інфраструктурі, збільшенні вживання місцевих свіжих продуктів, відновленні біорізноманіття.
Вивчення цінностей, ідеологій і поведінки окремих людей і соціальних груп дасть змогу сформувати стратегію дій, оптимальну для забезпечення й підтримки здоров’я планети, та розвинути в людей емоційний інтелект і сприйняття себе громадянами планети. Що стосується парадигми здоров’я, то вона має зміститися від моделі, орієнтованої на подолання хвороб, до моделі, орієнтованої на підтримку стійкого процвітання всіх людей і всіх локацій планети.
Рішення, що братимуть до уваги природу, зможуть покращити і стан здоров’я людей, і екологічний стан планети (рис. 3). Європейська комісія визнає, що такі рішення є економічно доцільними, оскільки одночасно надають переваги і для людей, і для природи. Навіть на локальному рівні створення «зеленого» середовища в громаді надає численні переваги для фізичного та психічного здоров’я, а також знижує злочинність і рівень насилля загалом.
Показано, що регулярний контакт із природою покращує поведінкові звички, наприклад, у міській популяції асоціюється зі здоровішим патерном харчування, що в довгостроковій перспективі може впливати на здоров’я. Такі закономірності можуть стати підґрунтям для використання незаслужено недооцінених «зелених» призначень – фізичних навантажень на природі, осмисленого перебування на природі, терапевтичного садівництва, підтримки біорізноманіття й ігор на природі для дітей.
Навіть у дітей дошкільного віку стимуляція зв’язку з природою (ігри на свіжому повітрі, вивчення природи) покращує харчові звички, зменшує рівень стресу, підвищує фізичну активність, що найкращим чином відображається на кишковій мікробіоті дітей.
У наш час відбуваються потужні спроби зробити міське середовище більш «зеленим». В одному багатообіцяльному дослідженні вкриті рослинністю «зелені» стіни в офісному приміщенні збільшували кількість і різноманіття бактерій на шкірі працівників, що асоціювалося з нижчою кількістю прозапальних цитокінів у крові (Soininen L. et al., 2022). Аналогічно збільшення біорізноманіття на прогулянкових майданчиках дитячих садків шляхом вистелення лісовим дерном підвищувало мікробне різноманіття поверхні шкіри й асоціювалося зі збільшенням умісту регуляторних цитокінів і частки регуляторних Т-лімфоцитів (Roslund M.I. et al., 2020).
Для підтримки здоров’я та процвітання людства потрібно підтримувати екологію природи, а також власну соціальну й духовну етіологію. Не можна також оминути увагою комерційні детермінанти здоров’я, котрі не завжди діють в інтересах людини чи довкілля, наприклад активна реклама тютюну й алкоголю. Концепція здоров’я планети кличе нас поставити під сумнів потужні системи, які ґрунтуються на неоліберальній ідеології та маркетингу несприятливих для здоров’я продуктів і створюють нерівномірний соціо-еко-біологічний тиск на маргіналізовані популяції. У зв’язку з цим слід переосмислити поняття прогресу, змістивши акцент на мудрість, щастя та перевагу якості над кількістю. Хоча високі технології залишаться складовою частиною сучасних рішень, їх варто застосовувати з огляду на мутуалістичні зв’язки між людиною та природою й потенційні несприятливі впливи. Усе це потребує змін як особистих поглядів, так і колективної думки всього людства, а ключовою концепцією такої перебудови мислення має стати осмисленість (mindfulness).
Для виконання своєї місії концепція здоров’я планети має включати всі аспекти підтримки сталого розвитку, здоров’я та зв’язку з планетою.
Ця концепція є трансдисциплінарною й набагато ширшою, ніж біологічні та фізичні науки, оскільки включає всі галузі медицини, психології, юриспруденції, гуманітарних і політологічних наук. Здоров’я планети вимагає звертати увагу на кожну громаду та спільноту: корінне населення, вірян, митців, підприємців, науковців, оскільки кожна людина має власну роль у захисті здоров’я нашої планети та збереження її для майбутніх поколінь.
Висновки
Галузь алергології й імунології перебуває в авангарді підтримки планетарного здоров’я, оскільки швидке глобальне зростання поширеності АЗ у ХХ столітті дало науковцям можливість виявити тригерні чинники таких хвороб: зміни раціону, багатофакторний модифікувальний вплив на мікробіоту, зменшення контакту з природою та загалом спосіб життя, асоційований з урбанізацією й вестернізацією.
Концепція експосому – загальної сукупності чинників довкілля (і сприятливих, і несприятливих), які впливають на людину, – дає нам потенціал прогнозування біологічної відповіді організму загалом на довкілля загалом. І в рамках цієї концепції вдосконалення вивчення мікробіому свідчить, що зовнішні «екосистеми», які підтримують неприйнятні соціоекономічні нерівності та проводять маркетинг нездорових продуктів, мають несприятливий вплив на внутрішні екосистеми травної системи людини. Зокрема, дисбіоз є своєрідним об’єктивним маркером життя в умовах стресу.
Саме зараз настав час змінити розуміння здорового довкілля, що процвітає, перебудувавши свої цінності, зблизившись із природою, поглибивши осмисленість і взявши на себе відповідальність за стан планети та її клімат.
На початку грудня 2022 р. у м. Монреаль (Канада) відбулася Конференція ООН із питань біорізноманіття, в ході якої виконавчий директор програми охорони довкілля Інгер Андерсен висловив думку, що будь-яка війна є війною людей із природою. І це справді так: іще з 2014 р. дії російських військ створюють надзвичайну загрозу для екосистем України, передусім для степів східних регіонів. Повномасштабне вторгнення різко розширило масштаби екоциду, уразивши південь країни, узбережжя Чорного й Азовського морів, Полісся. Серед чинників ураження природи – килимові бомбардування, котрі спричиняють пожежі великої площі; викопані укріплення та пересування важкої техніки, які руйнують ґрунти; розмноження бур’янів через відсутність їх винищення місцевими жителями; надходження в ґрунт і воду шкідливих хімікатів із розбомблених заводів; накопичення велетенської кількості неперероблюваного сміття (згорілих транспортних засобів, руїн будинків) тощо… За оцінками Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів (2022), від війни постраждало 1,2 млн гектарів земельних угідь, які перебувають під захистом, – близько 30% усіх таких угідь у країні, і це ще не враховуючи нещодавнього великого удару по вітчизняній екології – підриву дамби Каховської ГЕС. Безперечно, постраждало й біорізноманіття української природи, що є значною втратою не лише для нашої держави, але й для всього світу, оскільки територія України становить лише 6% території Європи, але видове біорізноманіття – 35% відповідного показника Європи.
Вплив війни на мікробіом населення країни наразі оцінити складно, проте безсумнівно, що внутрішнє переміщення, стреси, нестача якісної питної води та свіжої їжі мають несприятливий вплив на профіль кишкової мікрофлори. Токсичний спадок цієї війни лишиться кільком наступним поколінням українців.
Після закінчення війни в Україні необхідно застосувати концепцію building back better – «відбудовувати краще, ніж було» (Beckmann A., Vykhor B., 2022). Відновлюючи міста й регіони, потрібно концентруватися не на реконструкції минулих будівель та інфраструктури, а на продуманому плануванні нового з урахуванням усіх екологічних вимог сучасності. План післявоєнного відновлення та розвитку України, нарис якого було створено Т. Becker і співавт. (2022) має п’ять пріоритетів: реформування державного екологічного управління; контроль за станом клімату; екологічна безпека й ефективне управління відходами; стале використання природних ресурсів; збереження природних екосистем, біологічного різноманіття та відновлення й розвиток природоохоронних територій.
Література
Prescott S.L., Logan A.C., Bristow J., Rozzi R., Moodie R., Redvers N., Haahtela T., Warber S., Poland B., Hancock T., Berman B. Exiting the anthropocene: achieving personal and planetary health in the 21st century. Allergy. 2022; 77: 3498-3512. doi: 10.1111/all.15419.