Особливості клінічної фармакології у вагітних і безпека застосування У них антигістамінних препаратів

Стаття у форматі PDF

Автори: В.І. Опришко, доктор медичних наук, професор кафедри загальної та клінічної фармації Г.В. Прохач, кандидат медичних наук, асистент кафедри онкології та медичної радіології, лікар-онколог першої кваліфікаційної категорії Г.С. Курт-Аметова, кандидат фармацевтичних наук, викладачка кафедри фармакології Дніпровський державний медичний університет (м. Дніпро)

У статті розглядаються питання фармакотерапії вагітних, висвітлюється складність проблеми щодо безпеки застосування у них лікарських засобів (ЛЗ). На прикладі лікування алергічних захворювань аналізуються ризики застосування антигістамінних препаратів (АГП) у вагітних, наводяться дані метааналізів. Розкриваються питання, чому в інструкціях не рекомендуються ці препарати при вагітності та як зіставляються ці дані з науковими оглядами й клінічними рекомендаціями. Хоча більшість АГП не завдають шкоди плоду, ці знання є неповними. Будь-який препарат може нести ризик, який потрібно збалансувати з перевагами збереження здоров’я матері та дитини. Наведено дані доказової медицини, які свідчать про те, що з наявних антигістамінних засобів одним із найбезпечніших для застосування під час вагітності є Кларитин® (лоратадин).

Незважаючи на те, що жодний ЛЗ не впроваджується в практику без попереднього вивчення його ембріотоксичності та тератогенності, близько 5% усіх уроджених аномалій пов’язані з прийомом препаратів, що відповідає 0,03-0,25% випадків уроджених вад розвитку [1]. Вагітність – це фізіо­логічний процес, а не хвороба, проте, на жаль, згідно зі статистикою значна кількість жінок мають на момент вагітності або переносять у різні її терміни екстрагенітальну патологію, яка потребує призначення низки препаратів. ЛЗ можуть чинити небажані ефекти на плід, коли вагітна отримує медикаментозну терапію. Причому побічні ефекти можуть виявлятися не відразу, а пізніше, як у разі із синестролом, коли доньки матерів, які приймали цей препарат, захворювали на рак генітальної ділянки вже в пубертатному віці [2].

За наявності супутніх захворювань імовірність застосування ліків багаторазово підвищується. Зокрема, понад 80% жінок приймають під час вагітності один або кілька препаратів – як за призначенням лікаря, так і самостійно. Реальні показники свідчать про те, що кожна жінка в період вагітності приймає від 3 до 8 ЛЗ. Іноді ембріону (плоду) за період свого розвитку доводиться контактувати з більш ніж десятком різних препаратів, що, природно, не може бути для нього байдужим [3]. Є дані, що в ¹/₃ новонароджених спостерігаються реакції, пов’язані з лікуванням жінок під час вагітності [4]. Це залежить не тільки від виду препарату, дози та тривалості лікування, але й від терміну вагітності. Негативними наслідками дії ЛЗ можуть бути вади розвитку, смерть плода чи новонародженого, викидні, недоношеність, внутрішньоутробна гіпотрофія, порушення зсідання крові, вади серцево-судинної системи, нев­рологічні розлади, гостра ниркова недостатність, порушення функції щитоподібної залози тощо [5]. Наприклад, добре відомою є історія з талідомідом. Протягом 1957-1961 рр. у країнах Європи народилося близько 11 тис. дітей із вродженими вадами кінцівок (фокомелією), руки та ноги яких були спотворені й мали вигляд ласт тюленя. Причиною цього було застосування вагітними талідоміду як снодійного та заспокійливого засобу. Саме після того як у 1961 р. W. Lenz установив зв’язок між прийомом седативного препарату талідомід під час вагітності та виникненням вад розвитку кінцівок у плода, стали беззаперечними можливість проникнення ЛЗ крізь плаценту та їхній тератогенний вплив на розвиток органів і тканин. Талідомід став наукою для людства, яка змусила постійно думати про проблеми створення ЛЗ, їх дослідження, застосування й оцінки безпеки. Останній показник особливо важливий для декретованих груп населення, серед яких вагітні [6, 7].

У наших лікарів часто відсутня інформація про те, які ліки протипоказані в період вагітності. Оцінка співвідношення користь/ризик ЛЗ у вагітних є досить складним завданням, оскільки доступні для лікарів джерела інформації містять невідповідності, а нерідко й протилежні одне одному. Це є причиною того, що лікарі призначають вагітним широкий спектр ЛЗ із різних фармакологічних груп, які при цьому нераціональні за ефективністю й безпекою як для матері, так і для плода [8]. Тому призначення ЛЗ вагітним є однією зі складних проб­лем для лікаря будь-якої спеціальності, цього неможливо уникнути.

Шкідливі дії, що можуть чинити ЛЗ на плід

Ембріотоксичний ефект полягає в негативному впливі речовини на зиготу та бластоцисту, що розташовуються в просвіті фаллопієвих труб або в порожнині матки в перші 3 тижні після запліднення, та пошкодженні імплантованого блacтoцитa, що харчується матковим секретом. Це призводить до загибелі ембріона чи народження дитини з множинними вадами.

Тератогенний ефект (від грец. teras – чудовисько, виродок) спричиняє виникнення виродливостей (розладів зародкового розвитку), що розвиваються на 3-10-му тижні та призводять до порушень нормального розвитку плода, аномалій внутрішніх органів i систем. Не обов’язково ліки мають потрапити до плода, досить порушити кровопостачання матки, гормональний, електролітний, вітамінний баланси.

Фетотоксичний ефект: ЛЗ не спричиняють аномалій у плода, але впливають на функціонування його органів і систем. Виявляється в розвитку гідро­цефалії та специфічних пошкоджень органів, центральної нервової системи.

Мутагенний ефект зумовлений пошкодженням генетичного апарату соматичних чи статевих клітин.

Від чого залежить шкідлива дія ЛЗ на плід?

На ступінь і характер шкідливої дії ЛЗ на плід впливають хімічна будова, доза та тривалість уведення препаратів, ступінь трансплацентарного проникнення, гено- й фенотипові особливості організму вагітної (існують генетично детерміновані відмінності в дії ЛЗ). Потрібно обов’язково враховувати критичні періоди внутрішньоутробного розвитку, коли дія ЛЗ буде найнебезпечнішою. Упродовж вагітності виокремлюють такі критичні періоди:

• передімплантаційний розвиток бластоцисти (1-й тиждень вагітності) – у цей період ЛЗ чинять максимальну токсичну дію на зародок; працює принцип «все чи нічого», тобто відбувається або загибель зародка, або його розвиток;
• I критичний період (2-й тиждень вагітності, коли підвищується обмін речовин ембріона) – велика небезпека як тератогенних ефектів ЛЗ, так і загибелі ембріона з подальшим викиднем;
• II критичний період (3-8-й тиждень вагітності – період органогенезу) – токсична й тератогенна дії ЛЗ із можливим розвитком вад, а також загибелі плода;
• III критичний період (18-22-й тиждень) – найзначніші зміни біоелектричної активності головного мозку, периферичної нервової системи, гемопоезу, функцій ендокринних залоз; велика небезпека розвитку вад статевих органів, периферичної та центральної нервових систем, гідроцефалії та ін.; диференціація зародкових листків; фетогенез).

Тобто ризик залежить від того, який орган чи система дитини розвивалися в момент впливу медикаменту чи іншого чинника (рис.). Якщо орган на цей час уже був сформований, то вада розвитку не може виникнути, але можливий вплив на ріст і функцію певного органа.

Наприклад, якщо жінці призначено препарати, які підвищують імовірність розвитку вад серця, то при прийомі в ІІІ триместрі вади не виникатимуть. Відомо, що критичним періодом формування вад серця є 3-6-й тиждень вагітності. Тому призначення в цей період і може призвести до вроджених вад серця в плода.

Як лікар може визначитися з безпечністю застосування ЛЗ у вагітної?

В акушерстві існують правила, яких потрібно дотримуватися при застосуванні ЛЗ під час вагітності.

1. Треба враховувати терміни вагітності й особ­ливо ретельно вирішувати питання щодо вибору препаратів за термінів до 5 місяців вагітності, тому що до цього періоду відбувається остаточне завершення ембріогенезу.
2. Під час застосування ліків потрібно суворо контролювати стан матері та плода.
3. Слід використовувати ліки, найбезпечніші при вагітності на підставі спеціальних критеріїв [9].

Найширше застосовуваними є класифікації FDA (США), FASS (Швеція) й ADEC (Австралія). Британські національні рекомендації менш відомі та використовуються головним чином лікарями цієї країни. FDA (Food and Drug Administration – Управління з контролю харчових продуктів і медикаментів) є сьогодні одним із двох найбільш переконливих і авторитетних джерел для фармакотерапії під час вагітності [8].

FDA здійснює спеціальне маркування ЛЗ, яке містить інформацію про ступінь ризику застосування їх у вагітних, розподіляючи препарати на 5 класів:

• А – в спеціальних дослідженнях шкідливої дії ліків на плід не виявлено;
• B – експерименти з тваринами не виявили шкідливості для плода, інформації про шкоду для людини немає (спеціальні дослідження не проводилися);
• C – експерименти з тваринами виявили шкідливу дію на плід, але для людини ця шкідливість не доведена. Препарати цієї групи призначають вагітним лише тоді, коли корисний ефект перевищує ризик можливої шкідливої дії;
• D – є докази шкідливого впливу медикаменту на плід людини, але призначення цього препарату вагітним виправдане, незважаючи на ризик (у загрозливих для життя ситуаціях, за тяжких захворювань, у разі, коли безпечніші лікарські засоби є неефективними);
• X – безумовно шкідливий для плода препарат, причому його шкідливий вплив переважує будь-яку можливу користь для організму жінки. Препарати цієї групи абсолютно протипоказані вагітним і жінкам, які найближчим часом збираються мати дітей.

Однак у 2014 р. FDA визнало, що було проведено лише кілька рандомізованих досліджень із застосування препаратів під час вагітності та що більшість інформації про безпеку ЛЗ у світі при вагітності отримано в дослідженнях на тваринах і в неконтро­льованих клінічних дослідженнях, а також у ході післяреєстраційного нагляду [10]. Отже, система класифікації FDA призвела до плутанини та складнощів прийняття клінічних рішень на підставі наявної інформації. Тому 4 грудня 2014 р. FDA затвердило нову постанову, якою внесло зміни до своїх інструкцій. Із 30 червня 2015 р. набули чинності нові правила маркування ліків для вагітних і жінок, які годують, додано новий розділ для жінок і чоловіків репродуктивного віку – Pregnancy and Lactation Labeling (Drugs) Final Rule. У цьому документі обговорюється зміна маркування для вагітних, яка скасовує внесення категорій (A, B, C, D, X) у підрозділ інструкції для вагітних і замінює їх більш корисною та докладною інформацією. Остаточне правило вимагає, щоб маркування включало короткий опис ризиків використання препарату під час вагітності та лактації, обговорення даних, що підтверджують це резюме, а також відповідну інформацію, щоб допомогти лікарям приймати рішення про призначення препаратів і консультувати жінок щодо використання ліків під час вагітності. Тобто тепер пункт «Вагітність» включає інформацію з реєстрів вагітних із впливом конкретного препарату [11]. В Україні останнім часом виробники також стали використовувати ці приписи в інструкції в розділі «Вагітність».

Чому в інструкціях часто не рекомендуються ЛЗ під час вагітності та як зіставляються ці дані з науковими оглядами й клінічними рекомендаціями?

Дослідження ЛЗ за участю вагітних обмежені з погляду етичних норм, складнощів проведення та цілої низки різних законодавчих приписів.
Зокрема, згідно з настановою Державного експертного центру МОЗ України [12] перед включенням вагітних у клінічні випробування мають бути проведені всі доклінічні дослідження репродуктивної токсичності самиць [13] і стандартний набір тестів із генотоксичності [14]. Крім того, потрібно оцінити безпеку тривалості застосування препарату на підставі попередніх даних щодо впливу на людину. Тобто потенційна здатність ЛЗ руйнувати репродуктивну функцію може бути виявлена в експериментах на тваринах іще до надходження цих препаратів у продаж. Але шкідливу дію ЛЗ у діапазоні терапев­тичних доз можна визначити лише після їх запровадження в медичну практику (за даними епідеміологічних досліджень). Тому дуже часто лікар читає в інструкції: «Безпечність використання препарату під час вагітності не встановлено, тому препарат слід застосовувати, тільки якщо користь від його використання для матері перевищує можливу шкоду для плода». Останнім часом ми маємо доповнення в інструкціях на прикладі FDA, як-от: «Велика кількість даних (понад 1000 експонованих результатів) щодо вагітних свідчить про те, що Кларитин^® не спричиняє аномалій розвитку та не є токсичним для плода чи новонародженого. Дослідження на тваринах не виявили прямих або непрямих негативних ефектів на репродуктивну функцію». Також лікарю можуть допомагати в труднощах вибору наукові семінари, статті, в яких висвітлюється ця проблема.

При призначенні лікарських речовин слід передбачати їхній фармакологічний вплив на три об’єкти – мати, плацента та плід.

У цьому лікарю допоможуть знання з фармакокінетики. Важливо визначитися, чи проникатиме препарат крізь плаценту, тому що від ступеня та швидкості проникнення ЛЗ крізь плаценту значною мірою залежить можливість чинити негативний вплив на майбутню дитину. Ступінь проникнення крізь плаценту залежить від молекулярної ваги, жиророзчинності, часу експозиції ЛЗ:

• лікарські речовини з низькою молекулярною вагою (<600 г/моль) проходять крізь плацентарний бар’єр значно краще, ніж препарати з вищою молекулярною вагою;
• жиророзчинні засоби значно краще проникають крізь плаценту, ніж водорозчинні. За цим показником гідрофільному лоратадину слід віддати перевагу при призначенні вагітним перед жиророзчинним дифенгідраміном, що має виразний седативний ефект;
• імовірність проникнення крізь плаценту залежить від часу перебування препарату в крові, тому засоби з тривалим періодом напіввиведення або лікарські форми з повільним вивільненням активної речовини потенційно небезпечніші щодо несприятливого впливу на плід, аніж засоби, що швидко метаболізуються, та засоби короткої дії.

Потрібно зважати на те, що через стоншування, збільшення кількості ворсин і площі обміну проникність плаценти зростає до 32-35-го тижня вагітності. Стресові ситуації також підвищують проникність плаценти в жінки. Крім того, на швидкість переходу ЛЗ крізь плаценту впливає швидкість кровотоку. При діабеті, прееклампсії, артеріальній гіпертензії, наприкінці вагітності відзначається відносне зниження швидкості кровотоку, при цьому, з одного боку, знижується надходження до плода ЛЗ від матері, з іншого – зменшується зворотний відтік ліків, що вже потрапили в організм плода.
На цьому тлі фармакодинамічні ефекти ЛЗ у вагітних і плода можуть істотно відрізнятися [15].

Змінюється й метаболізм ЛЗ під час вагітності, що пов’язано зі зміною активності ізоферментів цитохромів печінки матері (залежно від термінів вагітності) та плода. На інтенсивність печінкового метаболізму впливають зміна гормональної регуляції, співвідношення величини серцевого викиду та печінкового кровотоку. Саме гормональна перебудова під час вагітності призводить до уповільнення окислення деяких ксенобіотиків у мікросомальній системі гепатоцита. Крім того, у вагітних збільшена швидкість клубочкової фільтрації та зростає реабсорбція в ниркових канальцях. Патологічна вагітність також уносить додаткові зміни до фармакокінетики ЛЗ. Усі ці чинники призводять до збільшення періоду напіввиведення та підвищують ризики токсичної дії ліків на плід. У цій складній ситуації лікар повинен вирішити, як допомогти вагітній і не зашкодити майбутній дитині.

Застосування АГП під час вагітності

Розгляньмо застосування однієї групи препаратів у вагітних у разі досить поширеного стану – алергії. Згідно зі статистичними даними частота алергії під час вагітності становить близько 20% і зазвичай спостерігається у вигляді риніту й астми, гострої кропив’янки, алергічних кон’юнктивітів, анафілаксії, лікарської та харчової алергії [16]. У низці випадків алергічні (особливо анафілактичні) реакції у вагітних можуть становити серйозну проблему та спричиняти труднощі, пов’язані з підбором фармацевтичних препаратів. Головним чинником у розвитку алергії є гістамін, який зумовлює патологічні зміни в організмі при активації Н₁-рецепторів у різних тканинах і системах. Тому АГП, які пригнічують функцію Н₁-рецепторів, призначають як симптоматичну терапію при цих станах і є досить уживаною групою. Є дані, що призначення цих ліків припадає на кожну сьому вагітність. Але до призначення АГП під час вагітності прийнято ставитися з великою обережністю, що пов’язано з фізіологічною роллю гістаміну в цей період. Гістамін забезпечує необхідні умови для імплантації та розвитку зародка, бере участь у регуляції плацентарного кровотоку. АГП можуть порушувати ці процеси. Природно, що лікаря часто цікавить питання: «Чи маємо ми сьогодні на фармацевтичному ринку АГП, які були би нешкідливими для плода?». На жаль, ні. Ризики залишаються, тому що жоден із цих препаратів не належить до категорії А за класифіка­цією FDA. У зв’язку з високим ризиком виникнення ускладнень вагітності й аномалій розвитку органів і систем у плода АГП мають суттєві обмеження щодо використання в І триместрі. За потреби призначення АГП у ІІ-ІІІ триместрі слід виходити з того, що за класифікацією FDA належать:

до категорії В:

• АГП I покоління – дифенгідрамін, хлорфенірамін (входить до складу комбінованих жарознижувальних препаратів), хлоропірамін, ципрогептадин;
• АГП II покоління – лоратадин (Кларитин^®), цетиризин, левоцетиризин.

до категорії C:

• АГП I покоління – гідроксизин;
• АГП II покоління – дезлоратадин, фексофенадин, азеластин, ебастин, біластин.

Фексофенадин порівняно з цетиризином, лево­цетиризином і лоратадином є менш вивченим під час вагітності, тому його було віднесено до категорії С [17]. Категорично не показано прийом вагітними астемізолу, терфенадину – препаратів із відомим тератогенним чи фетотоксичним ефектом [18-20].

Ретроспективні епідеміологічні дослідження показали, що більшість АГП I покоління не мають тератогенної дії в людини, як передбачалося раніше. Це такі препарати, як бромфенірамін, хлорфенамін, хлорфеноксамін, клемастин, дексхлорфенірамін, диметинден, дифенгідрамін, гідроксизин, мебгідролін [21-24]. Хоча періодично все-таки з’являються дані, що ці препарати можуть чинити негативний вплив на плід. Наприклад, у двох дослідженнях (загалом 80 вагітностей) показано, що лікування гідроксизином не чинило шкідливої дії протягом вагітності та на стан новонароджених [25, 26]. Але пізніше було описано випадок розвитку тоніко-клонічних судом у народженої 39-тижневої дитини через 4 години після пологів, мати якої щоденно приймала 150 мг гідроксизину наприкінці вагітності. Це явище розцінили як прояв симптомів скасування [27].

Згідно з рекомендаціям ACOG (The American College of Obstetricians and Gynecologists – Американська колегія акушерів і гінекологів) вважаються безпечними під час вагітності хлорфенірамін і дексхлорфенірамін – АГП I покоління, що входять до складу комбінованих жарознижувальних засобів.

Водночас у «Довідковому посібнику щодо ризиків для плода та новонародженого» під керівництвом Бріга є дані, що все не так однозначно. Зокрема, в моніторинговому дослідженні Michigan Medicaid Recipients, яке охопило 229 101 завершену вагітність у період між 1985 і 1992 рр. виявлено 1080 новонароджених зі впливом дексхлорфеніраміну в І триместрі вагітності. Зареєстровано 50 (4,6%) великих уроджених вад за очікуваних 43. Одне дослідження повідомляє про 14 випадків прийому дексхлорфеніраміну в І триместрі без асоціації з уродженими вадами. Частота ретролентальної фіброплазії в недоношених немовлят, матері яких отримували АГП останні 2 тижні вагітності, становила 22% (19 із 86) проти 11% (324 із 2940) у немовлят, які не зазнали впливу в цей термін вагітності. Тобто знову-таки потрібно пам’ятати, що на побічні дії препарату значно впливає термін вагітності [28].

Оскільки ці АГП I покоління мають низьку селективність, вони не рекомендуються міжнародними протоколами для лікування симптомів алергії. Канадське товариство клінічної імунології й алергії (CSACI) рекомендує віддавати перевагу АГП II покоління перед АГП I покоління для лікування алергічного ринокон’юнктивіту та кропив’янки [29].
Є рекомендації уникати призначення при вагітності інтраназальних АГП і пероральних АГП I покоління, а використовувати АГП II покоління – лоратадин і цетиризин [30]. АГП I покоління часто спричиняють побічні ефекти з боку серцево-судинної системи (тахікардія), шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання, запори), можуть порушувати сечовипускання, зумовлювати сухість слизових оболонок, збільшувати масу тіла. Вони проникають крізь гематоенцефалічний бар’єр і можуть як стимулювати, так і пригнічувати роботу центральної нервової системи (суб’єктивно відзначають 40-80% хворих), що призводить до зниження когнітивної та психомоторної функцій, головного болю, слабкості, порушення сну та координації руху [31, 32]. Окрім того, на сьогодні в жодній інструкції до АГП I покоління не знайти дозволу на застосування цих засобів у вагітних. Може бути прописано, наприклад, «за суворими показаннями» (клемастин) або «можливо лише в разі, якщо очікуваний ефект перевищує ризик можливих побічних ефектів» (мебгідролін). Усі призначення лікарями є off-label. Вагітним узагалі часто призначають препарати, що не мають офіційних рекомендацій від виробника. Усі ризики при цьому лягають на плечі лікаря [33].

Згідно з інструкціями є значні обмеження застосування у вагітних АГП II покоління. Проте завдяки тому, що ці препарати є високоселективними, чинять менше побічних ефектів, в інструкціях у розділі «Вагітність» часто є докладніша інформація (табл.).

У наукових базах дані щодо застосування ебастину, фексофенадину та левоцетиризину обмежені, але досить даних щодо застосування лоратадину та цетиризину при вагітності [34]. Застосування ебастину (39 вагітностей) і фексофенадину (16 вагітностей) у I триместрі не спричиняло дефектів розвитку [35]. Результати використання цетиризину в 1000 вагітних показали відсутність уроджених вад у малюків [36, 37]. Проспективне дослідження (161 вагітна, прийом лоратадину в I триместрі, 4 центри) показало, що застосування лоратадину під час вагітності не пов’язане з ризиком виникнення серйозних вад розвитку [38].

У 2002 р. дослідження, проведене у Швеції, показало, що серед немовлят чоловічої статі, народжених жінками, які під час вагітності приймали лоратадин, поширеність гіпоспадії була вищою, ніж у загальній популяції. Проте було недосить даних для визначення тяжкості випадків гіпоспадії й дослідження не контролювало взаємопов’язані змінні (наприклад, сімейний анамнез гіпоспадії або вік матері) [39]. У 2003 р. проспективне дослід­ження з використанням даних із 4 країн показало, що жодне немовля не мало гіпоспадії [40]. Для подальшої оцінки будь-якого потенційного зв’язку між лоратадином і гіпоспадією Центри з контролю та профілактики захворювань США (CDC) проаналізували дані Національного дослідження щодо запобігання вродженим вадам розвитку США (NBDPS) і визначили відсутність підвищеного ризику гіпоспадії 2 або 3 ступеня серед жінок, які застосовували лоратадин (Кларитин^®) на ранніх термінах вагітності [41, 42]. Систематичний огляд і мета­аналіз конт­рольованих обсерваційних досліджень (1989-2007 рр., інформація про 453 053 народження чоловіків у Бразилії, Канаді, Данії, Ізраїлі, Італії, Швеції, Великій Британії та США) також показали, що застосування лоратадину під час вагітності істотно не підвищує ризику гіпоспадії в нащадків чоловічої статі [43]. За даними Національної служби охорони здоров’я Великої Британії (NHS), ACOG, Королівського жіночого госпіталя Австралії, лоратадин (Кларитин^®) можна застосовувати під час вагітності [44-46].

Дезлоратадин, активний метаболіт лоратадину, є часто використовуваним АГП II покоління. Нещодавно було оприлюднено результати загальнонаціонального когортного дослідження в Данії щодо застосування дезлоратадину під час вагітності та ризиків несприятливих наслідків для плода. Було проаналізовано 1 287 668 вагітностей, задокументованих у загальнодержавних реєстрах Данії в період з 2001 по 2016 р. Було зроблено висновок, що застосування дезлоратадину під час вагітності не пов’язане з підвищенням ризику несприятливих наслідків для плода порівняно з лоратадином, безпечність якого було доведено у великої кількості вагітних. Профіль безпеки дезлоратадину подібний до такого рекомендованих наразі АГП, як-от лоратадин [47].

Підсумок

Зважаючи на вищевикладене, при призначенні лікарських препаратів вагітним лікар має керуватися такими принципами:

• застосування ліків можливе лише в разі, якщо користь для матері вища за ризик для плода;
• використання будь-яких ліків бажано уникати в І триместрі вагітності;
• при виборі оптимального АГП для вагітних слід орієнтуватися на такі критерії, як дотримання балансу між ефективністю, безпекою та доступністю, наявність переконливої доказової бази, висока якість виробництва. Одним із препаратів, який відповідає зазначеним критеріям, є Кларитин^®.

Література знаходиться у редакції.

• Освітньо-практичний журнал Allergy Practice №3 2023р.