Кропив’янка й ангіоневротичний набряк як дебют системної алергічної патології
Автор: Тетяна Мирославівна ЯНЧУК, лікар-алерголог вищої кваліфікаційної категорії (м. Рівне)
Кропив’янка є одним із найпоширеніших у світі захворювань, оскільки виникає в значної кількості населення (15-25%). У 25% пацієнтів хвороба має хронічний перебіг. У 40% пацієнтів кропив’янка поєднується з ангіоневротичним набряком. У дорослих кропив’янка діагностується частіше порівняно з дітьми, а серед пацієнтів із цим захворюванням переважають жінки. Також відзначається зв’язок між кропив’янкою (частіше гострою) й іншими алергічними захворюваннями, що вказує на їх взаємозв’язок і загальну схильність пацієнтів до розвитку різноманітних алергічних реакцій. Іноді кропив’янка може бути дебютом інших алергічних захворювань, зокрема бронхіальної астми та/або алергічного риніту. Саме це й підтверджує наведений клінічний випадок.
Клінічний випадок
Пацієнт К., 30 років. Уперше в поле зору лікаря-алерголога потрапив у січні 2021 року, коли був доставлений машиною швидкої допомоги в приймальне відділення Рівненської обласної клінічної лікарні з явищами генералізованої кропив’янки й ангіоневротичного набряку в ділянці верхньої губи. Вказані симптоми з’явилися напередодні: спочатку виникли поодинокі уртикарії на руках і грудній клітці, а на наступний день висипання набули характеру генералізованої уртикарної висипки, з’явився набряк губи, з приводу чого пацієнт викликав швидку. Появу висипань пацієнт пов’язував зі вживанням великої кількості різних страв, незначної кількості алкоголю. Жодних лікарських засобів до виникнення шкірного висипу та набряку в ділянці обличчя не отримував. При надходженні до лікарні скаржився на сильний свербіж шкіри, утруднене ковтання та виражену слабкість. У приймальному відділенні був оглянутий алергологом, оториноларингологом, дерматологом, реаніматологом відділення екстракорпоральних методів детоксикації.
Індивідуальний і спадковий алергологічний анамнез, зі слів пацієнта, не обтяжений, хоча він відзначав розвиток нежитю в серпні в останні 2 роки, коли приїжджав на відпочинок на Одещину, але пояснював це застудним станом через тривале купання в морі.
Об’єктивно: уртикарний висип на грудній клітці та кінцівках, зливного характеру на шкірі спини, асиметричний набряк верхньої губи. Частота серцевих скорочень – 102 уд./хв, артеріальний тиск – 90/50 мм рт. ст. Оториноларинголог виявив набряк слизової носа, стан інших ЛОР-органів без патологічних змін. Над легенями вислуховувалося везикулярне дихання, додаткові дихальні шуми відсутні. У зв’язку з нестабільністю стану пацієнт був госпіталізований для дообстеження та лікування у відділення пульмонології, в якому розташовані ліжка для пацієнтів з алергопатологією, де отримав лікування адреналіном, системними глюкокортикоїдами, антигістамінними препаратами.
У загальному аналізі крові відзначалася незначна еозинофілія (6%), а рівень загального IgE сироватки крові становив 160 MO/мл.
Пацієнт виписаний із лікарні на 5-й день лікування без уртикарного висипу й ангіоневротичного набряку. Йому було рекомендовано звернутися до лікарні для проходження алергологічного обстеження через 2 тижні після скасування антигістамінних препаратів.
На алергологічне обстеження пацієнт не з’явився, натомість через місяць звернувся в поліклініку до алерголога із симптомами кропив’янки легкого ступеня вираженості, появу якої пов’язував зі вживанням халви. Йому повторно призначено антигістамінні засоби, сорбенти та рекомендовано провести алергологічне тестування через 2 тижні після скасування антигістамінних препаратів. Однак алергологічне обстеження пацієнту знову не було проведено у зв’язку з його виїздом за кордон.
Наступна зустріч із пацієнтом відбулася в серпні 2021 року. Він звернувся до лікаря із симптомами задишки та надсадного сухого кашлю, виразного нежитю, які турбували останні 3 тижні. При аускультації вислуховувалися розсіяні сухі хрипи над усією поверхнею легень. Після проведення спірографії та проби із сальбутамолом у дозі 0,4 мг виявлено виразні ознаки бронхообструктивного синдрому: показник об’єму форсованого видиху за 1-шу секунду (ОФВ1) становив 58% від належного, а його приріст після інгаляцій 400 мкг сальбутамолу становив 22%. Рівень загального IgE в сироватці крові становив 240 МО/мл.
Під час рентгенологічного обстеження органів грудної клітки патології не виявлено. Пацієнту було призначено багатокомпонентне лабораторне тестування з алергенами, в результаті чого виявлено гіперчутливість до мажорного алергену амброзії Amb a1.
На підставі вищенаведених даних було встановлено такий клінічний діагноз: бронхіальна астма, персистивна, легкий перебіг, неконтрольована, легенева недостатність 1 ступеня. Сезонний алергічний риніт, легкий перебіг. Сенсибілізація до мажорного алергену амброзії Amb a1.
Пацієнту було призначено лікування: комбінація будесоніду та формотеролу в дозі 4,5/160 мкг по 2 інгаляції 2 рази на день, інгаляції сальбутамолу в разі потреби, промивання слизової оболонки носа ізотонічним сольовим розчином, комбінація левоцетиризину 5 мг і монтелукасту натрію 10 мг на ніч до жовтня включно, рекомендовано дотримання дієти з виключенням харчових продуктів, до яких можлива перехресна гіперчутливість через сенсибілізацію до алергенів амброзії.
Для контрольного обстеження пацієнт звернувся до алерголога через місяць. Він оцінював свій стан як задовільний. На тлі лікування задишка та кашель турбувати перестали, назальні симптоми були відсутні. У ході контрольної спірографії отримано такі результати: показники форсованої життєвої ємності легень – 98%, ОФВ1 – 97% від належних. Прийнято рішення знизити дозу комбінації будесоніду та формотеролу 4,5/160 мкг до 1 інгаляції 2 рази на день і рекомендовано проведення алергеноспецифічної імунотерапії (АСІТ) сумішшю алергенів бур’янів у формі драже для сублінгвального застосування з листопада.
У листопаді перед початком АСІТ під час обстеження пацієнта порушення носового дихання не відзначалося, при аускультації над легенями вислуховувалося везикулярне дихання без додаткових дихальних шумів. У ході спірографії ознак порушень функції зовнішнього дихання не зафіксовано. Впродовж 2022 року пацієнт отримував АСІТ сумішшю алергенів бур’янів у формі драже для сублінгвального застосування, а з липня по жовтень – комбінацію левоцетиризину 5 мг і монтелукасту натрію 10 мг на ніч та інгаляції комбінацією будесоніду й формотеролу в дозі 4,5/160 мкг за потреби, що виникла за липень – жовтень 2022 року всього тричі для усунення задишки.
На сьогодні пацієнт продовжує АСІТ алергенами, а в літній період – щоденне промивання слизової оболонки носа ізотонічним розчином, дотримується рекомендацій із виключення з раціону меду та продуктів бджільництва, насіння соняшника та страв із ним. При цьому рецидивів кропив’янки, ангіоневротичного набряку, бронхообструктивного синдрому, загострення назальної симптоматики у 2023 році не відзначав.
Висновок
Сенсибілізація до амброзії для жителів Рівненської області загалом раніше не була характерною, оскільки при алергії до бур’янів частіше реєструвалася гіперчутливість до алергенів полину, але останніми роками кількість амброзії на Рівненщині значно збільшилася. Ретроспективно вдалося встановити, що пацієнт у віці 17-22 років проживав у Запоріжжі; ймовірно, саме тоді він сенсибілізувався до амброзії, а прояви захворювання з’явилися згодом, після додаткової аліментарної провокації відповідними харчовими продуктами та вдихання пилку цієї рослини, якої в нашому регіоні стало більше.