Стаття у форматі PDF Підготувала канд. біол. наук Олександра Демецька Відповідно до сучасних рекомендацій препаратами вибору в пацієнтів з алергічними захворюваннями є антигістамінні препарати ІІ покоління (АГП ІІ), окремі представники яких можуть виявляти різні ефекти та суттєво відрізняються один від одного [1]. Рупатадин – інноваційний представник АГП ІІ, що чинить різноспрямовані фармакологічні ефекти та є […]
Стаття у форматі PDF Переклала й адаптувала канд. мед. наук Світлана Опімах Реакції гіперчутливості (РГЧ) до ліків є причиною збільшення кількості направлень до алергологічних відділень у всьому світі. Медикаментозні провокаційні тести (МПТ) є золотим стандартом їх діагностики. Загальні підходи до МПТ Важливим інструментом діагностики медикаментозної алергії (МА) є стратифікація ризику для оптимізації ефективності та ресурсів […]
Інгібітори протонної помпи (ІПП) становлять групу хімічно споріднених сполук, первинною функцією яких є пригнічення кислотопродукції завдяки блокаді ферментної системи аденозинтрифосфатази водню та калію (H+/K+-АТФази). Ці препарати широко застосовуються в лікуванні пептичних захворювань (виразок шлунка, гастроезофагальної рефлюксної хвороби, гелікобактерних інфекцій, еозинофільного езофагіту) й у дорослих, і в дітей. ІПП також використовують для профілактики ушкоджень шлунка, зумовлених тривалим застосуванням кортикостероїдів і нестероїдних протизапальних препаратів. Зазвичай ІПП добре переносяться, що призводить до надмірного їх призначення та споживання з ризиком побічних ефектів на рівні 1-3%. Враховуючи споживання ІПП на рівні 8-11% в осіб віком 20-24 роки та 34-41% в осіб віком 65-69 років, цей ризик є істотним. Обсерваційні дослідження виявили асоціацію між уживанням ІПП та ризиком розвитку пневмонії, остеопорозу, кишкових інфекцій, клостридіальної діареї, цереброваскулярних подій, хронічної ниркової недостатності, деменції та смерті від усіх причин, особливо за умови довготривалого приймання.
На частку контактного дерматиту щороку припадає 4-7% усіх дерматологічних консультацій (Elmas O. et al., 2020). АКД може виникати в будь-якому віці й у обох статей, хоча частіше в жінок, що, ймовірно, зумовлено частішою залученістю до побутових справ. За опублікованими даними, поширеність контактного дерматиту становить 1,7-9,8% (Elmas O. et al., 2020; Statescu L. et al., 2011; Hollins L.C., Flamm A., 2020). АКД може виникати і при побутовому, і при професійному контакті з алергенами. На АКД й іритативний контактний дерматит припадає близько 90% професійних дерматологічних хвороб (Tramontana M. et al., 2023). Найчастіше контактні алергії виникають у перукарів, працівників харчової галузі, медиків, будівельників та осіб, що працюють з металом або часто контактують з водою та мийними засобами (Nassau S., Fonacier L., 2020).
Для лікування станів, асоційованих зі свербежем, лікарі-дерматологи зазвичай застосовують топічні засоби, а як ліки другої лінії додають антигістамінні препарати (АГП). Саме вони є однією з найчастіше призначуваних у дерматологічній практиці груп фармакопрепаратів, що пов’язано з численними та різноманітними ефектами гістаміну [1].
Стаття у форматі PDF Переклала й адаптувала канд. мед. наук Світлана Опімах Свистячі хрипи (wheezing – візинг) як притаманні для астми, так і пов’язані з респіраторними інфекціями в ранньому віці. Зв’язок зумовленого інфекціями свистячого дихання з подальшим розвитком астми є актуальним питанням поточних досліджень в алергології та пульмонології. Астма – це складна патологія, що характеризується […]
Стаття у форматі PDF Підготувала лікарка-алерголог Ірина Калікіна Кропив’янка – поширене запальне захворювання, на яке у світі щорічно хворіють понад 160 млн людей. Стан характеризується наявністю свербежу шкіри, появою папульозного висипу та можливим супутнім ангіоневротичним набряком [1, 2]. Симптоми, що тривають менш ніж 6 тижнів, класифікуються як гостра кропив’янка (ГК), триваліші – як хронічна [1]. […]
Стаття у форматі PDF Переклала й адаптувала д-р мед. наук Лариса Стрільчук Хронічна кропив’янка (ХК) передбачає наявність уртикарних висипів, ангіоневротичного набряку або їх поєднання протягом більш ніж 6 тижнів. Підтип ХК, що виникає без очевидних тригерів, має назву хронічної спонтанної кропив’янки (ХСК). ХСК, яка вражає до 1% населення світу, негативно впливає на стан здоров’я та […]
Хронічний риносинусит (ХРС) є одним з найпоширеніших хронічних захворювань, що характеризується запаленням пазух і слизової оболонки носа протягом принаймні 12 тижнів поспіль. ХРС стає дедалі поширенішим у первинній медичній допомозі та практиці оториноларингології. Розрахункова поширеність ХРС коливається від 5,5% у Бразилії до 28% в Ірані, 8% у Китаї, 11% у Південній Кореї, від 4,8 до 12% у США та 16% у Нідерландах, зважаючи лише на епідеміологічні критерії оцінювання симптомів Європейського погоджувального документа щодо лікування риносинуситу та поліпів носа (EPOS). ХРС спричиняє значне навантаження на суспільство й систему охорони здоров’я з погляду прямих і непрямих витрат [1].
У клінічній діяльності лікарів випадки перехресної алергії є одночасно як складними, так і дуже цікавими. Особливо це стосується педіатричної практики, коли захворювання дебютує в немовля й невпинно ускладнюється з віком. Діагностичний пошук справжньої алергії та диференціація від клінічно незначущої сенсибілізації за допомогою рутинної алергодіагностики іноді демонструють заплутаний візерунок результатів. Вагомою допомогою в цих випадках є молекулярна алергодіагностика, котра дає змогу розрізнити справжню й перехресну сенсибілізацію, виявити причинно-значущу алергію, відокремити головні (мажорні) компоненти алергенів.
Стаття у форматі PDF Переклала й адаптувала канд. мед. наук Світлана Опімах Респіраторні алергії є важливою проблемою охорони здоров’я. У багатьох пацієнтів клінічний фенотип інгаляційної алергії виходить за межі ринокон’юнктивіту та бронхоспазму й охоплює різнорідні симптоми у відповідь на споживання їжі. Ці ознаки харчової алергії є наслідком перехресної реакції між інгаляційними та харчовими алергенами через […]
Еозинофільні хвороби – це гетерогенні стани з підвищеною кількістю еозинофілів у крові та/або тканинах, що уражають кілька систем органів через аномалії в регуляції кількості й активації еозинофілів. Ці розлади охоплюють поширені респіраторні хвороби, як-от еозинофільна астма, хронічний риносинусит з назальними поліпами (ХРСНП), менш поширені еозинофільні гастроінтестинальні захворювання (ЕГІЗ) і рідкісні еозинофільний гранулематоз із поліангіїтом (ЕГПА) та гіпереозинофільний синдром (ГЕС) (рис. 1).
Стаття у форматі PDF Автор: Сергій Вікторович ЗАЙКОВ, доктор медичних наук, професор кафедри фтизіатрії і пульмонології Національного університету охорони здоров’я України ім. П.Л. Шупика (м. Київ), президент ВГО «Асоціація алергологів України» У наш час вважається, що алергічні захворювання (АЗ) є наслідком порушення імунологічної толерантності до алергенів довкілля, котра регулюється Т-клітинною ланкою імунітету. Суть алергенспецифічної імунотерапії […]
