Оториноларингологія

Назальна іригація: еволюція від йогічного ритуалу до невід’ємного елемента сучасної терапії алергічного риніту

Назальна іригація (НІ) має давнє походження: її батьківщиною вважають Індію, де ще кілька тисячоліть тому вона застосовувалася в практиках хатха-йоги. У класичних трактатах XV століття описано техніку джала-неті (промивання носа водою з невеликою кількістю солі), яка вважалася важливою складовою очищувальних практик і мала на меті підтримання чистоти тіла та гармонії дихання.

Європейський конгрес EAACI 2025: головні новини та тренди

Стаття у форматі PDF Підготувала лікарка-алерголог Ірина Калікіна У червні в Глазго (Велика Британія) відбувся щорічний конгрес Європейської академії алергології та клінічної імунології (EAACI). Захід зібрав понад 7600 учасників з більш ніж 100 країн і проходив під гаслом «Розширюючи межі в алергології, астмі й імунології: інтегруючи здоров’я планети заради сталого майбутнього» [1]. Протягом 4 днів […]

Оцінка ефективності та переносимості оригінального й генеричних препаратів мометазону фуроату (спрей назальний) у базисній терапії пацієнтів з персистивним алергічним ринітом

Алергічний риніт (АР) являє собою опосередковану імуноглобуліном Е (IgE) реакцію гіперчутливості 1-го типу слизової оболонки носа, що виникає внаслідок впливу алергену на сенсибілізовану до нього людину [14], та є одним з найпоширеніших алергічних захворювань.

Респіраторна пилкова алергія: чи вона справді сезонна?

Алергічний риніт (АР) являє собою хронічне, опосередковане імуноглобулінами E (IgE) запалення носоглотки, яке виникає у відповідь на інгальовані алергени довкілля. АР уражає 20-30% дорослих і 40% дітей. Симптоми АР включають свербіж у носі, чхання, ринорею та закладеність носа, а також екстраназальні прояви (сльозотечу, почервоніння, свербіж і набряк очей, свербіж піднебіння та вух). Алергенами при АР можуть виступати пилок дерев і трав, пліснява, пилові кліщі тощо.

Тривога та депресія: поширені коморбідні стани при хронічному риносинуситі й алергічному риніті

Хронічний риносинусит (ХРС) є одним з найпоширеніших хронічних захворювань, що характеризується запаленням пазух і слизової оболонки носа протягом принаймні 12 тижнів поспіль. ХРС стає дедалі поширенішим у первинній медичній допомозі та практиці оториноларингології. Розрахункова поширеність ХРС коливається від 5,5% у Бразилії до 28% в Ірані, 8% у Китаї, 11% у Південній Кореї, від 4,8 до 12% у США та 16% у Нідерландах, зважаючи лише на епідеміологічні критерії оцінювання симптомів Європейського погоджувального документа щодо лікування риносинуситу та поліпів носа (EPOS). ХРС спричиняє значне навантаження на суспільство й систему охорони здоров’я з погляду прямих і непрямих витрат [1].

Роль тренування вродженого імунітету в профілактиці респіраторних інфекцій

На початку липня в м. Порту (Португалія) відбувся 2-й конгрес Міжнародного товариства дитячих респіраторних захворювань INSPiRED-2024. Програма заходу включала різноманітні тематичні наукові сесії, які охопили основні проблеми цієї медичної галузі на сьогодні. У конгресі брала участь і делегація з України. Під час заходу яскраво пролунала думка, що протягом останнього часу (приблизно від початку постковідної епохи) віруси, які циркулюють у людській популяції, докорінно змінилися, причому і кількісно, і якісно.

Підвищення ефективності й оптимізація ендоназальної хірургії при хронічному риносинуситі з назальними поліпами

Ендоскопічна ринохірургія з кожним роком дедалі частіше використовується як метод лікування багатьох хронічних захворювань ЛОР-органів, що зумовлено більшою доступністю для лікарів методик, техніки й інструментарію [1]. Зважаючи на особливість оптичних пристроїв, які використовуються під час хірургічного ендоскопічного втручання, та досить малий розмір операційного поля (носова порожнина), інтраопераційні кровотечі, навіть незначні, впливають на якість і тривалість самого втручання [2]. Крім того, дифузна кровотеча, котра не піддається корекції, створює умови для можливих інтраопераційних ускладнень: ураження орбіти, назальної ліквореї, профузної кровотечі тощо [3].

Клінічна ефективність застосування антилейкотрієнових препаратів за хронічного риносинуситу з назальним поліпозом і алергічним ринітом

Стаття у форматі PDF Автор: Юлія Валеріївна ДЄЄВА, докторка медичних наук, професорка, завідувачка кафедри оториноларингології Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця (м. Київ) Хронічний риносинусит (ХРС) уражає приблизно 5-15% загальної популяції як у Європі, так і в Сполучених Штатах, при цьому поширеність діагностованого лікарем ХРС становить приблизно 2-4% [1, 2]. Зазвичай пацієнти з ХРС із […]

Міжнародний алергологічний і ринологічний консенсус: алергічний риніт (2023)

Стаття у форматі PDF Огляд доказової інформації та рекомендацій щодо діагностики АР. Новітні дані про коморбідні стани, асоційовані з АР Підготувала Ганна Гаврюшенко Алергічний риніт (АР) – це IgE-опосередкована реакція гіперчутливості 1 типу, що виникає внаслідок впливу алергену на слизову оболонку носа сенсибілізованої людини. За різними даними, АР може траплятися в 5-50% населення в усьому […]

Міжнародний алергологічний і ринологічний консенсус: алергічний риніт (2023)

Стаття у форматі PDF Огляд доказових даних і рекомендацій щодо класифікації, диференційної діагностики, епідеміології, чинників ризику та протективних чинників щодо розвитку алергічного риніту Підготувала Ганна Гаврюшенко За різними даними, алергічний риніт (АР) може траплятися в 5-50% населення в усьому світі. Рівень захворюваності на АР, тривалість і серйозність його перебігу, зважаючи на соціальні, екологічні та кліматичні […]