Стаття у форматі PDF Автор: Ігор Миколайович СКРИПНИК, доктор медичних наук, проректор із науково-педагогічної роботи та післядипломної освіти, професор кафедри внутрішньої медицини № 1 Полтавського державного медичного університету, президент ГО «Українська гастроентерологічна асоціація», член Комітету національних асоціацій Європейської гастроентерологічної асоціації Основні характеристики та патогенетичні механізми синдрому подразненого кишківника Синдром подразненого кишківника (СПК) – це функціональний […]
Синдром подразненого кишківника (СПК) – це стійкий патологічний стан, який є наслідком розладів взаємодії між кишківником і мозком. У загальній популяції його поширеність варіює від 3,8 до 12%. Відповідно до Римських критеріїв IV пацієнти з СПК відзначають хронічний або рецидивний абдомінальний біль (щонайменше в 1 день на тиждень за останні 3 місяці), який асоціюється з дефекацією та/або змінами її патерну. Ці ознаки виникають за відсутності лабораторних ознак органічних патологічних станів (підвищення С-реактивного білка й фекального кальпротектину, наявність серологічних ознак целіакії) та симптомів тривоги. СПК поділяють на чотири підтипи: з перевагою закрепу, з перевагою діареї, змішаний і некласифікований типи.
Протягом останніх 40 років дедалі більше уваги приділяється бактерії Helicobacter pylori (Hp), яка колонізує шлунок людини. Ця бактерія являє собою грамнегативну паличку з джгутиками; рівень інфікування нею в деяких популяціях сягає 80-90%. Поширеність Hp у різних країнах світу значно варіює; в країнах, що розвиваються, вона досягає найвищого рівня: в дорослого населення Африки – ≥80%, Латинської Америки – 63,4%, Азії – 54,7% (Smith et al., 2018). Згідно з останніми даними майже 589 млн (44,2%) мешканців материкового Китаю інфіковані Hp (Ren et al., 2022). Мінімальні показники поширеності Hp зафіксовано в Північній Америці – 37,1%.
Вважається, що в пацієнтів із раком підшлункової залози бактерії в кишківнику та в пухлині відіграють важливу роль у рості пухлин та їхній чутливості до хіміотерапії. Встановлено, що екзокринна недостатність підшлункової залози (ЕНПЗ) поширена в пацієнтів із раком підшлункової залози й асоціюється з гіршими результатами. І навпаки, замісна терапія панкреатичними ферментами (ЗТПФ) може покращити виживання таких пацієнтів. Причини цього не цілком зрозумілі. Можливо, ЕНПЗ несприятливо впливає на склад кишкового та пухлинного мікробіомів, тоді як ЗТПФ сприяє їх нормалізації. Якщо ці припущення відповідають дійсності, відкриваються перспективи для розроблення нових діагностичних тестів і методів лікування одного з найнесприятливіших видів раку – раку підшлункової залози.
Гастроезофагеальний рефлюкс (ГЕР) є дуже поширеним у дитячій популяції, особливо в немовлят віком до 3 місяців, яким притаманні щоденні епізоди зригування [1]. Зазвичай ГЕР минає спонтанно в 95% немовлят у віці 12-14 місяців [2] і спричиняє неінтенсивні симптоми або взагалі не провокує їх (функціональний ГЕР), але в деяких дітей може розвинутися симптоматична гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) [3]. Маніфестація ГЕРХ у дітей відрізняється від такої в дорослих і значно варіює залежно від вікової групи, що ускладнює діагностику та лікування цієї хвороби. Найпоширенішими симптомами в дітей першого року життя є зригування, блювання, відмова від їжі, кашель і дратівливість. У дітей раннього віку (1-6 років) спостерігаються відрижка, абдомінальний біль, відмова від їжі, тоді як у дітей віком понад 6 років домінують зригування або блювання, кашель, епігастральний біль, печія [4].
Хронічний закреп (ХЗ) є надзвичайно поширеним захворюванням, частота якого становить від 2 до 24% [1, 2]. Поширеність ХЗ зростає з віком і може досягати 80% серед мешканців будинків престарілих [2]. Закреп має серйозні наслідки для якості життя пацієнтів, а витрати для окремих осіб і суспільства загалом є значними. Водночас виявляння цієї недуги лишається невисоким.
