У країнах з високою поширеністю туберкульозу (ТБ) та зростанням частоти хвороби Крона диференціація цих двох гранульоматозних захворювань залишається складним завданням. Жоден окремий симптом, ендоскопічна ознака чи лабораторний тест не є достатньо специфічним. Помилкове призначення імуносупресивної терапії при невиявленому ТБ може призвести до генералізованої інфекції, тоді як затримка лікування хвороби Крона загрожує тяжкими ускладненнями. Це актуалізує сучасні алгоритми діагностики, ключові клінічні та морфологічні відмінності, а також роль пробного курсу протитуберкульозної терапії (ПТТ) за діагностичної невизначеності [1].
Хронічний панкреатит (ХП) характеризується запаленням і фіброзом тканини підшлункової залози (ПЗ) зі втратою ацинарних і острівцевих клітин. Поширеність ХП становить ≈120 випадків на 100 тисяч населення.
Запальний фіброїдний поліп (ЗФП) – це доброякісна пухлина, що не метастазує, яка може виникати в усіх відділах шлунково-кишкового тракту, причому локалізація у стравоході трапляється надзвичайно рідко. Ми представляємо випадок 43-річного пацієнта, направленого до нашого відділення після виявлення утворення стравоходу під час обстеження епізоду зомління, спричиненого анемією. Ендоскопія верхніх відділів шлунково-кишкового тракту виявила 3-сантиметрове дистальне утворення стравоходу, що виступає через нижній стравохідний сфінктер у малу кривизну шлунка. За допомогою езофагектомії за методом Айвора Льюїса було проведено резекцію цього утворення. Патологоанатомічне дослідження підтвердило ЗФП нижньої частини стравоходу. Пацієнт одужав без ускладнень і був виписаний на 7-й день після операції. Цей випадок підкреслює, що при проведенні диференційної діагностики уражень стравоходу важливо мати на увазі ЗФП, а також свідчить про необхідність індивідуального лікування з огляду на характеристики пацієнта та досвід хірурга.
Минулого року на Міжнародному гепатологічному конгресі Європейської асоціації з вивчення захворювань печінки (EASL), який відбувся у Відні 21-24 червня, прийнято нову класифікацію та номенклатуру жирової хвороби печінки, представлено положення Делфі-консенсусу. Згідно із сучасними уявленнями нині замість термінів «неалкогольна жирова хвороба печінки» (НАЖХП) і «неалкогольний стеатогепатит» (НАСГ) слід використовувати нові дефініції – «стеатотична хвороба печінки, пов’язана з метаболічною дисфункцією» (СХПМД) і «стеатогепатит, пов’язаний із метаболічною дисфункцією» (СГМД) відповідно [7].
