Кардіоренальний метаболічний синдром (КРМС) підкреслює взаємозв’язок між серцево-судинними захворюваннями (ССЗ), хронічною хворобою нирок (ХХН) і супутніми метаболічними розладами.
Досягненням сучасної медицини є збільшення тривалості життя людей, але цей процес супроводжується зниженням фізичних і когнітивних функцій, зростанням кількості хронічних захворювань. Тому особливо важливим завданням медицини є вдосконалення методів профілактики хвороб, що дає змогу не лише подовжити життя, а й зберегти його якість.
Гіпоталамо-гіпофізарні захворювання (ГГЗ) – це рідкісні складні розлади, які потребують багатопрофільного та довічного лікування. Дисфункція гормонів гіпофіза найчастіше є ускладненням доброякісних пухлин гіпофіза чи негіпофізарних пухлин, розташованих у гіпоталамо-гіпофізарній ділянці. Серед інших причин – нейрохірургічні втручання, променева терапія, травми голови та/або вроджені аномалії. Дефіцит гормону задньої частки гіпофіза аргінін-вазопресину (АВП, антидіуретичний гормон), раніше відомий як нецукровий діабет, клінічно вивчений і лікується за допомогою гормональної замісної терапії. Проте, чи існує клінічно значущий дефіцит окситоцину (OXT), який, подібно до АВП, виробляється в супраоптичному та паравентрикулярному ядрах гіпоталамуса, донедавна залишалося невивченим.
Мікробіота кишківника є складною та динамічною мікробною екосистемою, яка відіграє ключову роль у підтриманні метаболічного, імунного й ендокринного гомеостазу організму. Останніми роками дедалі більше наукових досліджень підтверджують існування тісного двобічного зв’язку між кишковою мікробіотою й ендокринною системою, в межах якого мікроорганізми здатні впливати на синтез, метаболізм і регуляцію гормонів, тоді як гормональні сигнали організму можуть модулювати склад і функціональну активність мікробіоти. Така взаємодія має важливе значення для підтримання фізіологічного балансу та може відігравати провідну роль у розвитку численних ендокринних і метаболічних захворювань.
Стаття у форматі PDF Переклала й адаптувала канд. мед. наук Ольга Королюк Клінічний випадок підкреслює важливість включення інсуліноми до диференційного діагнозу з приводу повторних епізодів гіпоглікемії в осіб, які приймають терапію на основі інкретинів. Попри те що інсулінома є рідкісною патологією, її слід підозрювати в разі виявлення гіпоглікемії в осіб без діабету. Іншими можливими причинами гіпоглікемії є […]
Незважаючи на природну резистентність щитоподібної залози (ЩЗ) до інфекцій, інколи звичайний гастроентерит стає прологом до рідкісного ускладнення – абсцесу ЩЗ, спричиненого Salmonella spp.
Цей документ є оновленою версією рекомендацій Американської тиреоїдної асоціації (ATA) 2017 року щодо діагностики й лікування хвороб щитоподібної залози (ЩЗ) під час вагітності та в післяпологовому періоді. Від часу публікації попередньої версії настанови накопичено значний обсяг нових даних, які суттєво поглибили розуміння фізіології ЩЗ під час вагітності, критеріїв оцінювання нормальних/патологічних показників функції ЩЗ, дали змогу точніше визначити ризики, пов’язані з тиреоїдною патологією, та потенційну користь, ризики й оптимальні терміни корекції патології ЩЗ на етапі планування вагітності, під час вагітності та в післяпологовому періоді.
Переконливі докази свідчать, що інсулінорезистентність (ІР) незалежно прогнозує прогресування атеросклеротичних бляшок навіть у осіб без цукрового діабету (ЦД). Її вплив реалізується як через традиційні фактори серцево-судинного ризику, так і через прямі судинні, метаболічні та запальні ефекти. Розуміння й таргетування так званої осі «ІР – атеросклероз» має ключове значення не лише для профілактики та лікування серцево-судинних захворювань (ССЗ), а й для комплексного управління кардіометаболічними порушеннями.